Омелян замінив Семена у в’язниці
25-річний Семен Аришевський у виправно-трудовій колонії провів 2 роки 3 місяці. Після звільнення повернувся до рідного Києва. Почимчикував на батьківську квартиру. Там молодика зустрів лише батько Василь Валерійович. Ось уже який рік чоловік мешкав одинаком. Його дружина – матір засудженого Семена – подалася до коханця Омеляна Худякова…
Останній за спеціальністю – кухар. 1986 року брав участь у ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС. Опісля його здоров’я значно погіршилося. У дев’яності роки отримав другу групу інвалідності. Нині – розлучений пенсіонер. Хоча перед батьком Семена має кілька переваг. Перша – молодший. До того ж – не байдужий до оковитої. Як, власне, і його співмешканка Тамара Аришевська.
У батьківській квартирі Семен провів місяць. А потім поквапився в обійми матусі Тамари та її коханця Худякова. В однокімнатне помешкання. Для трьох дорослих людей воно видалося тіснуватим. Одначе одне одного терпіли. Але не довго.
Того дня почали розливати в обідню пору. Утрьох випили пляшку горілки. Не подіяло. О вісімнадцятій знову зручно вмостилися навколо столу.
– «Півлітровку» одразу розлив на трьох. Хто скільки випив конкретно, не придивлявся, – розповідав на судовому засіданні обвинувачений Омелян Худяков. – Опісля між Тамарою та Семеном почалася сварка. Певний час слухав їхню лайку, а потім усе-таки втрутився. Мені стало шкода Тамари. Спочатку Семен надто грубо з нею розмовляв, а потім почав бити».
Худяков підскочив до молодшого Аришевського. А той зацідив господарю кулаком у пику. Омелян, звісно, відповів. Розпочалася бійка. Коханець Тамари ухопив зі столу ножа. Кухонним знаряддям на міцність перевірив голову вчорашнього засудженого. Череп у хлопця виявився надто міцним, а тому неушкодженим. А от шкіра на ньому розійшлася. Господар квартири допоміг обробити рану… Опісля знову взялися за чарки.
– Випивши, я пожурив Семена за те, що не слухає матері, – жалівся судді Худяков. – У відповідь він лише підвівся з-за столу. І тут я не втримався. Знову вхопився за ніж і вдарив ним у живіт хлопця. А потім різко витяг. Семен устиг вибити з моїх рук кухонне знаряддя, натягнув на тіло олімпійку й подався з квартири.
...Учорашній в’язень повільно плівся вулицею Олега Ольжича. Мав намір дістатися будинку, де мешкає його батько. Проте не дійшов. На півдорозі відчув слабкість. Перехожих попросив, аби викликали «швидку» допомогу. Проте вона чомусь не квапилася. Нарешті зупинився якийсь легковик. Добросердий водій нарешті доправив молодика до лікарні…
Розповідає пані Аришевська:
– Син ухопив олімпійку й залишив квартиру. Я не бачила, щоб під час конфлікту Худяков бив його ножем. У помешканні не було жодної краплини крові.
Однак такі свідчення жінки аж ніяк не вберегли її коханця від відповідальності за скоєне. Шевченківський райсуд м.Києва визнав Омеляна Худякова винним у вчиненні злочину, передбаченого статтею 121 ч.1 Кримінального Кодексу України – умисне тяжке тілесне ушкодження, і призначив йому покарання три роки позбавлення волі.
Отже, син із коханцем матері, можна сказати, помінялися ролями. Один тільки-но відбув покарання, інший замінив того за ґратами. Як-то кажуть, «святе» місце порожнім не буває…