Листи з обіцянками не наші!
Минулого тижня кілька сотень киян отримали дивні листи з подякою від «Інспекції Нашої України». Перша звістка про те, що від імені цієї громадської організації розповсюджують листи, надійшла 14 лютого.
На гарячу лінію зателефонував чоловік, який і розповів про отриманий лист. Також він поцікавився, коли розпочнуться ремонтні роботи у його під’їзді, адже до 20 лютого залишилося зовсім мало часу. Спочатку в «Інспекції Нашої України» подумали, що це розіграш з нагоди Дня святого Валентина, та після того, як з’ясували, що сотні подібних листів з обіцянкою вирішити всі проблеми до 20 лютого в один день було відправлено з поштової скриньки в районі залізничного вокзалу, стривожилися. За всіма ознаками це була звичайнісінька провокація. Напевне, комусь набридла постійно зростаюча довіра киян до громадської організації, яка вже не перший місяць надає консультації та допомагає жителям столиці розв’язувати проблеми житлово-комунального господарства.
Різниця між волонтерами є!
На жаль, це не перша провокація щодо «Житлово-комунальної Інспекції». Ще у грудні минулого року співробітники мобільної бригади цієї громадської організації як завжди працювали в людному місці: консультували киян, як правильно заповнювати документи до жеку, розповідали, які права мають жителі багатоповерхових будинків, роздавали інформаційні брошури «Допомогу в кожен дім!». Раптом до машини підскочили волонтери однієї з партій, чий мікроавтобус, завішений по колеса рекламою, стояв неподалік, і анітрохи не соромлячись перехожих, почали розгойдувати автобус «Житлово-Комунальної Інспекції», заважати роботі мобільної бригади, штовхали і проганяли киян, які прийшли за консультацією.
– Тоді цей вчинок ми залишили без уваги, – каже юрист Інспекції Руслан Сміщук. – Нехай це лишиться на совісті його організаторів.
Повірили у чарівну паличку
Однак повернемося до провокації свіжішої. «Шановні друзі! Дякуємо Вам за надану нам довіру. Ваше звернення буде нами виконано до 20 лютого 2006 року...». Такі обіцянки від імені «Житлово-комунальної Інспекції» отримали жителі столиці, проблеми яких було викладено в першому бюлетені організації. Вражає те, що надсилали листи тим мешканцям, які зверталися до громадської організації з досить серйозними проблемами, котрі вимагають багато часу для розв’язання. Одне слово, обіцянка «...виконаємо до 20 лютого 2006 року...» виглядає просто абсурдно.
– Не всі люди, звісно, розуміли, що цей лист – провокація, – продовжує Руслан Сміщук. – Ми, юристи громадської організації, завжди даємо письмові коментарі і відповіді на запитання з конкретної проблеми. А це послання було просто віддруковано на білому папері без висвітлення проблеми, без реєстраційного номера.
Ми зустрілися з мешканкою Деснянського району Наталією Іванівною, яка повірила тій писанині. Виявляється, вона зверталася за телефоном гарячої лінії Інспекції місяць тому. Запитувала, як боротися з навмисною бездіяльністю жеку, який усіляко ухиляється від своїх прямих обов’язків. Річ у тім, що в під’їзді, де мешкає Наталія Іванівна, не робили ремонт із 1968 року. На вхідних дверях зламався кодовий замок, і тепер до під’їзду заходять навіть бомжі. А в підвалі будинку постійно стоїть вода. Через це влітку у квартирі постійна задуха, а взимку – тьма-тьмуща комарів. На всі звернення, за словами пані Наталі, жек не звертає уваги.
– Тоді я спілкувалася з юристом Русланом Олександровичем, – розповіла Наталя Іванівна. – Виявляється, мені треба було написати заяву, а не звертатися усно. Та розв’язати проблему не допомогло і письмове звернення. Виконання цієї заяви поставили на чергу. От чому я й зраділа, коли отримала листа від «Житлово-комунальної Інспекції», де зазначалося, що мою проблему, та не тільки мою, а й усіх мешканців нашого будинку розв’яжуть до 20 лютого.
У понеділок, 20 лютого, пані Наталя, звісно, вирішила зателефонувати до «Інспекції» та запитати, чому ж не виконуються обіцянки.
– Спочатку дуже засмутилася, – розповідає Наталя Іванівна, – коли дізналася, що цей лист – чистої води провокація. А потім сама собі подумала, що неможливо зробити ремонт за такий короткий термін, ніби за помахом чарівної палички. Тим більше, якщо він, як мені сказали в жеку, дуже дорого коштує.
– На жаль, Наталія Іванівна – не єдина людина, що повірила листу-провокації, – каже юрист Руслан Сміщук. – Запевняю, ми ніколи не надсилали і не збираємося надсилати листів з пустопорожніми обіцянками. Ми реально консультуємо киян, а не дякуємо їм за те, що вони звернулися до нас за допомогою.
Кому це вигідно?
Співробітники організації лише знизують плечима у відповідь на запитання: «Хто займається розсилкою таких листів?». Робити припущення – річ невдячна. Тим більше, що недругів уже розшукують правоохоронні органи.
– Ми сподіваємося, що й самі жителі, які одержали листи від псевдо-інспекції допоможуть нам, – продовжує Руслан Сміщук. – Якщо ви отримали таку «подяку», телефонуйте на «гарячу лінію» 502-30-00.
До речі, на роботу «Житлово-комунальної Інспекції» цей інцидент ніяк не вплинув. Юристи-консультанти гарячої лінії і волонтери мобільних бригад працюють у тому самому ритмі. «У жодному разі не можна зупинятися на півдорозі», – вважають в «Інспекції Нашої України». – «Якщо хтось нас хоче зупинити, це означає лише одне – ми все робимо правильно! Київ у нас один! І розв’язувати проблеми міста ми повинні всі разом!»
Олександра КИРИЧЕНКО