Повільно, трохи плутаючи ногами, Роман зайшов до кімнати. Дружина саме колисала донечку, приговорюючи, що завтра зранку дідусь візьме її до лісу по гриби, а тому треба набиратися сил і якомога швидше засинати. Дівчинку вона умовляла тихим, лагідним голосом. Однак серце стискала якась дивна тривога. Через силу вона посміхалася, побоюючись виказати своє збентеження. Раптом зиркнула на чоловіка і зустріла його погляд. Збагнула – неспокій таки віщий…– Кажуть батьки одразу відчувають, коли їхній...