Як справи - Київ

Сорок літ взаємоповаги

Саме таку часову відстань пощастило мені прожити із улюбленим виданням.Коли 1965 року був першокурсником Донецького державного університету, то вперше взяв до рук столичну «Вечірку». Передплатити її у Донецьку змоги не було: киян лімітували.Тому щоразу, як тільки через Київ добирався додому на Вінниччину, то неодмінно прикупляв по кілька примірників «Вечірки». Це вже згодом став її постійним передплатником і ще згодом – мав за щастя бути і в числі її авторів.Із відстані пройдених літ можу...

Червоний дефіцит

Хоч як дивно це нині звучить, але на початку 90-х років до розряду дефіцитних потрапили й панчішно-шкарпеткові вироби. Їх видавали за спеціальними талонами і всього лише по дві пари на рік: чоловікам – шкарпеток, а жінкам – панчох.Тому не дивина, що, збираючись вересневого ранку на святкові заходи «Вечірнього Києва» без допомоги дружини, яка ще звечора подалася на дачу, заступник головного редактора Олександр Якимович Переїденко спромігся знайти нові шкарпетки лише червоного кольору.Швиденько...

Острів Капрі: відкриття Коцюбинського

До письменника – як до короля!Цифри, цифри, цифри роїлися перед Його очима: 500 дворів, 600 возів, 700 хомутів. Двійка, кокетуючи, чіпляла своїм хвостиком п’ятірку, а дві сімки раптом почали грати в квача і скакати одна на одну. Товсті нулі спліталися в цеп, що хотів оперезати Його шию. Він силкувався заплющити очі, щоб усього цього не бачити, аж раптом сила-силенна одиниць почали скакати йому в зіниці, впиватися, мов скабки, в обличчя, в скроні… І в груди. Він рвучко підвівся із стільця,...

За «Козла» відповісте

Темп столичного життя з кожним роком прискорюється. Поспішають всі і всюди – їдуть, мчать, обганяють, біжать, летять стрімголов – аж спотикаються. Та все одно не завжди встигають вчасно прийти, виконати, перевірити і, мало того, навіть поїсти. Це стосується й нашого брата журналіста.Пригадую, колись на Хрещатику була чудова «забігайлівка» у кращому розумінні цього слова, де можна було купити за п’ять копійок смачнющого бублика з маком, за 10 – склянку гарячого молока. Обідом це не назвеш, але...

На святковому столі було не лише сало

Черги у магазинах – ознака радянського способу життя. І все ж його відгомін відчувається напередодні великих свят і нині. Скажімо, у кінці грудня мені довелося стояти у черзі до каси в супермаркетах. І хоч у кожному торговому закладі такого типу їх доволі, дівчата сидять біля апаратів спритні, все одно треба чекати, поки видадуть товарний чек. З того можна, як на мене, лише тішитися: зростає купівельна спроможність населення, а отже, краще стали ми жити.Справді, покупці завантажували візки...

Ой, гоп, черевички!

У студента в кишенях частенько вітер свистить. А якщо ще й стипендії не отримує! Ганну фінансують батьки та щедра бабуся Любов Олексіївна,  яка ніколи ні в чому не відмовить онуці.Ось і нещодавно дівчині потрібні були нові черевички. Із сімейного бюджету на таку покупку виділила їй 300 гривень. Начебто й сума немала, проте модельного взуття за них не купиш. Та все ж дівчина не сподівалася,  що придбає за такі гроші черевички одноразового користування. А вибрала вона їх у престижному...

«Різдво» з президентом

Певно, несподіванка для багатьох: на великій виставці ікон, рушників, вишитих сорочок, предметів народного побуту, що експонуються в Українському домі, – багато і речей із власної колекції Президента України Віктора Ющенка.Але ж не новина: Віктор Андрійович давно захоплюється українськими старожитностями – народними традиціями, звичаями, малярством. Особливий його інтерес – до старовинних українських ікон, бо то ж – наша духовність, що передавалася від роду до роду. На іконах уся Біблія...

Проблема змушених мандрів

«Нерідко Віктор Шулаков працює ризиковано, ігноруючи ідеологічну кон’юнктуру, долаючи опір чиновництва, щоб відтак серця глядачів сповнити очищувальною радістю від зустрічі з його до кінця не збагненними творами», – пише в своїй монографії «Симфоніета на теми Віктора Шулакова» знаний журналіст-культуролог Юрій Токарєв.Прочитаймо разом цю потрібну, так захопливо й творчо написану книжку, зі сторінок якої унікальний театральний, телевізійний і концертний режисер постає на сцені і в житті. Бо...

Олександра

…Гадаю, річ не тільки у враженнях від щойно проглянутого нами телесеріалу «Майстер і Маргарита». І звісно ж, не в тому, що Будинок-музей М.Булгакова на Андріївському узвозі зовсім по сусідству від місця, де ми в передостанній день минулого року зібралися із дуже сумного приводу. І, тим більш, не в тому, що на титульному листі книги, яку вручав присутнім відомий український скульптор і кінорежисер Ростислав Синько, замість авторського підпису всі побачили печатку з назвою музейної установи, в...

Їх «хрестили» не в церкві

Ще донедавна вважалося, що найрозповсюдженіше прізвище у світі походить від професії коваля (Коваль, Коваленко, Ковальчук, Ковальов, Кузнецов, Ковальський, Шмідт, Сміт). Адже лише в США близько трьох  мільйонів Смітів, а в Англії їх 660 тисяч.Однак це значно менше, аніж власників китайського прізвища Чан, яких у світі нараховується близько 104 мільйонів. Однак, як свідчить історія, сила не в кількості, а в організованості. Тому ще 1999 року власники найрозповсюдженішого російського прізвища...