Футбольних арбітрів розсудила жінка

Українські футбольні судді нестандартно вшановують пам’ять свого знаменитого попередника та наставника Миколи Балакіна: в антракті регулярного сезону, який звично припадає на зиму, вони залишають суддівські свистки вдома і виходять на ігровий майданчик як футболісти. Зрозуміло, в командах регіональних асоціацій арбітрів. І більш емоційного та безкомпромісного суперництва, повірте на слово, кореспондентові «Вечірки» раніше бачити не доводилося…

Микола Балакін увійшов до літопису вітчизняного футболу як найперший український суддя міжнародної категорії. За життя його називали «українським Латишевим» (єдиний радянський арбітр, що проводив фінальний матч світового чемпіонату). Проте в довоєнні часи корінний киянин (народився 9 травня 1911, а помер 3 вересня 1992 року) зажив слави як особливо швидкий і технічний фланговий форвард авторитетних київських клубів «Локомотив» (до 1936-го – «Желдор») і «Динамо». Футболові присвятили своє життя і його сини Ігор та Олександр: перший був гравцем «Динамо», другий став арбітром національної категорії. Майже два десятки літ Балакін – старший очолював українську колегію футбольних арбітрів і виховав цілу плеяду знаних майстрів арбітражу. Саме вони, його учні та послідовники, ще на початку 90-х років минулого століття заснували футбольний турнір суддівських команд. Нинішній, уже одинадцятий за ліком, пройшов за новою формулою і зібрав у чудовому динамівському манежі, що в пристоличній Чапаївці, шість переможців зональних змагань. До групи з Києвом у ролі номінального фаворита потрапили збірні Харківської та Рівненської обласних колегій арбітрів, а другу трійку сформували команди Київської, Львівської та Одеської областей. На жаль, наші земляки, серед яких були й такі визнані служителі футбольної Феміди як Дзюба, Даневич, Яремчук, Орєхов і Буренко, на п’єдестал пошани не зійшли, фінішувавши четвертими. А фінальний дует утворили команди арбітрів із Київщини та Харківської області. Ігровий час найсильнішого так і не виявив, однак у серії пенальті надзвичайну мужність виявив голкіпер команди столичного регіону Бойко, і головний приз відправився на вулицю Пушкінську, де розташований офіс Київської обласної федерації футболу (голова – Олександр Тютюн, керівник колегії суддів – Ігор Качар). Олександр Балакін, визнавши справедливим саме такий розподіл нагород, зауважив особливу символічність тріумфу футбольних арбітрів Київщини: «Батько чималу частину суддівської кар’єри провів якраз у столичній області, а не в самій столиці. До того ж він охоче відгукувався на запрошення попрацювати навіть у найвіддаленіших селах, усвідомлюючи важливість футболу як соціального явища. Тому ця перемога стала своєрідною даниною пам’яті…» Численні призи переможцям і просто учасникам вручали ветерани народної гри, а також Олександр Балакін і голова Комітету футбольних арбітрів України Віктор Дердо. А от розсудила команди найчарівніша майстриня суддівської справи харків’янка Катерина Монзуль. До речі, також арбітр ФІФА.