«Алло, у вас моя мобілка»

Міліцейсько-судова статистика свідчить: кількість злочинів, пов’язаних із викраденням або відбиранням силою мобільних телефонів, невпинно зростає. Серед потерпілих найбільше жінок, які зазвичай не спроможні чинити опір грабіжникам, переважно молодикам 17-18 років.

– За офіційними даними, цього року в столиці викрадено 6549 мобільних телефонів, – констатує начальник ГУ МВС України в місті Києві Віталій Ярема. – Аби мати уявлення про кількість викрадених апаратів, потрібно вищезгадане число збільшити мінімум удвічі. Значну частину викраденого наші оперативники знаходять на ринках збуту. Але дивує те, що лише незначна кількість потерпілих звертається в міліцію. Від себе зазначимо: причини може бути дві. Або не вірять, що їм вдасться повернути своє навіть із допомогою міліції, або телефон для тих – дрібниця, яка неварта того, аби завдавати собі клопотів.

А столичні міліціонери, до речі, намагаються удосконалити пошук втрачених мобілок. Треба лишень у законодавчому порядку зобов’язати операторів мобільного зв’язку надавати людям у погонах відповідну інформацію. Ефективність пошуку тоді зросте вдесятеро, як доводить практика зарубіжних держав. Наших же операторів, за словами В.Яреми, цікавить лише комерційний інтерес.

Як зазначив генерал, у минулі роки в столичному главку практикувалося приховування злочинів. Нині кожне правопорушення, кожне звертання громадян на обліку. Зараз їх 26 тисяч. 60 відсотків становлять квартирні крадіжки та вуличні пограбування. Найбільше таких злочинів зафіксовано в Солом’янському районі. Непокоять правоохоронців і Борщагівка, Лісовий масив, Виноградар, Дарниця.

– Водночас у Києві на шість відсотків зменшилася кількість тяжких і особливо тяжких злочинів. Значно збільшилася кількість розкритих. Особливо вбивств, – доводить Віталій Григорович. – Торік у місті зафіксовано 142 убивства. Не розкрили лише двадцять. Нині нарахували 126 подібних злочинів. Із них поки що не вдалося розкрити десять. Одначе майже всі справи в перспективі буде доведено до логічного завершення. Це зайвий раз доводить і той факт, що в процесі копіткої роботи моїм підлеглим удалося розкрити 5 убивств, скоєних у минулі роки.

Засвітимо червоні ліхтарі?

В останні роки столиці докучає й проституція. Задля ефективної боротьби з нею в районах створено спеціальні підрозділи. Інколи вдається притягнути до відповідальності сутенерів, і власне, «жриць кохання». Проте повій у місті не меншає.

З київськими професіоналками конкурують приїжджі нічні «метелики». Їх близько 70 відсотків.

– Проблема знову ж таки криється у вітчизняному законодавстві. В Україні немає відповідальності за проституцію, – бідкається генерал Ярема. – Скажімо, наряд затримав повій. За 10 хвилин у тому ж таки місці на вахту стають інші… Тож нині із профілактичною метою звертаємося по допомогу до батьків юних повій. Вони приїжджають до Києва, забирають своїх чад і ті в більшості випадків уже не повертаються до столиці.

Проте ніде правди діти, проституцію як й інші правопорушення соціального характеру ще не вдалося викорінити в жодній країні світу. Навіть із найвищим рівнем життя. Та, схоже, на панель дівчат штовхають не лише соціально-економічні негаразди. Пригадаймо голландську вулицю Червоних ліхтарів. Напевно, більшість із тамтешніх повій просто люблять свою роботу. То, може, і нам слід легалізувати найдавнішу професію? Як свідчив Купрін, Київ у цій справі має досвід.

– Створюючи публічні будинки, напевно, можна буде якоюсь мірою запобігти розповсюдженню венеричних захворювань, СНІДу, – висловлює своє припущення Віталій Григорович. – Але де гарантія, що всі «голодні» чоловіки поквапляться до червоних ліхтарів. Багато не захоче засвітитися у публічному місці.