Тюрми скоро стануть «скляними»
Українська в’язниця – не лише нари, баланда та сяка-така робота. Є дещо й для душі. Зокрема у виховних колоніях для неповнолітніх організовуються фестивалі самодіяльної творчості.
Щойно завершився чотирнадцятий за ліком подібний захід. Він проводився під промовистою назвою «Червона калина». Його девіз – «Вірю в майбутнє твоє, Україно!» У Державному департаменті з питань виконання покарань підбили підсумки й визначили переможцем Перевальську виховну колонію. На другому місці опинилися бережанці. На третій сходинці п’єдесталу одразу дві колонії – Мелітопольська та Курязька.
В останній, до речі, перевиховуються непогані юні спортсмени. Вони за підсумками чотирнадцятої спартакіади серед засуджених продемонстрували найліпший результат. Другими фінішували фізкультурники з Павлограда. Третє місце посіли підлітки Ковельської виховної колонії.
Переможці та призери двох солідних заходів отримали дипломи з рук голови Державного департаменту України з питань виконання покарань Василя Кощинця. Користуючись нагодою, наш кореспондент поставив Василеві Васильовичу кілька запитань.
– У стінах Верховної Ради підготовлено цікавий законопроект. Він передбачає внести деякі зміни до Кримінально-виконавчого кодексу. Вони стосуються лікування засудженого. Якщо шкоду його здоров’ю завдано під час перебування в місцях ув’язнення, адміністрація колонії зобов’язана направити хворого до медичного закладу, підпорядкованого Міністерству охорони здоров’я. Прокоментуйте, будь ласка, такі наміри.
– З кожним днем наша карна система стає відкритішою й демократичнішою. Не за горами той день, коли працюватимемо фактично, що називається, за склом. Існує маса різних громадських контролюючих органів, які уважно стежать за виконанням нашими службовцями своїх обов’язків. Постійно їх моніторять. А загальний порядок лікування засудженого такий. Незалежна медична комісія визначає його стан здоров’я. Лише її висновок дає людині перепустку до лікарні пенітенціарної системи. Аби хворого покласти до так званого цивільного медичного стаціонару, треба багато чого поміняти. Насамперед слід організувати надійну охорону. Як для конкретної особи засудженого, так і медичного персоналу, інших хворих. А це складно і фінансово витратно. Чи доречні вони, якщо в в’язницях надається належна медична допомога? Вона не гірша за ту, що на волі.
– У цивілізованому світі, як відомо, не кожен злочинець, засуджений на довічне позбавлення волі, відбуває повний термін покарання. Скажімо, після зразкових 20 – 25 років, проведених за ґратами, його нерідко реабілітують. Щось подібне, подейкують, хочуть зробити і в Україні. Чи не рано? Адже ми ще, скажімо так, не оговтались од скасування найвищої міри покарання – смертної кари…
– Справді, це практикується в ряді європейських країн. Приміром, у Фінляндії. Але ж там за ґратами всього 4000 засуджених. У нас же лише в камерах для так званих довічників перебуває 1199 чоловік. А всього в 181 установі нашого профілю утримується 173092 особи. Певна річ, різниця не на нашу користь. Тож чи варто сьогодні Україні переймати подібний зарубіжний досвід? Чи згодне суспільство на подібну лібералізацію? Хоча, передбачаю, буде проти. Бо й сьогодні люди скаржаться, що у нас надто панькаються із засудженими на довічне позбавлення волі.
– Під час президентської виборчої кампанії українську пенітенціарну систему критикували за порушення виборчих прав засуджених. На часі – нові вибори. Василю Васильовичу, скажіть чесно, краще буде?
– Хоч би як намагалися діяти за виборчим законом, у наших умовах виконати його на всі сто відсотків неможливо. Житлові умови, так би мовити, не ті. А делегації спостерігачів очікуються представницькі. У процесі голосування може виникнути і якась надзвичайна ситуація. Навіть досить небезпечна для оточуючих. Тому обмежень для декого, зрозуміло, не уникнути. Уже сьогодні передбачаю масу звинувачень на нашу адресу: мовляв, порушуєте закон, не допускаючи на виборчі дільниці всіх охочих контролювати вибори. Але ж ми, не можемо взяти в оренду, приміром, якийсь будинок культури…
Сьогодні можу пообіцяти одне: з усіма «приниженими» й «ображеними» під час виборів охочі матимуть змогу поспілкуватися. Після завершення голосування.
– На засуджених на довічне ув’язнення передвиборна агітація розповсюджується?
– Безперечно. Для них ця процедура здійснюватиметься виключно по внутрішній телетрансляції. У своїй більшості вони – не прості люди. Тож працівники закритих установ турбуються, аби зберегти життя, здоров’я агітаторові, спостерігачеві, журналістові.