Желейна таємниця, або «Золотий» гарбуз

Нині від шоколадного розмаїття розбігаються очі, а от за желейною смакотою слід побігати. А якщо знайдете, то знайте: хоча солодощі й нашого виробництва, але їх складові – імпортні! Аби розкрити «желейну таємницю» і з’ясувати, чому ж навала імпортна, а не вітчизняна, звернулася до фахівців-технологів Національної академії наук України, котрі, власне, й виборюють права на виробництво «національного желатину»… з гарбузів.

Кандидат технічних наук, провідний науковий співробітник ІТТФ НАН України Розалія Вайнберг розповіла, що секрет будь-якого желейного продукту криється у пектині – природному біологічному матеріалі, який міститься в рослинній сировині. «Саме він і має унікальну властивість – желеювання, без якої не обійтися ані в харчовій, ані у фармакологічній промисловості», – пояснила вона.  Однак найцінніша його властивість лікувально-профілактична – зв’язувати й виводити з організму важкі метали, токсини й радіонукліди! Тож для України цей продукт надзвичайно важливий, особливо для ліквідації наслідків чорнобильської катастрофи. «На жаль, із невідомих причин пектин в нашій державі й досі не виробляється, а потрапляє із-за кордону, – зауважила пані Розалія. – Хоча технологію його виробництва ми давно розробили, і її успішно застосовують у Італії, Іспанії, навіть в Індії, але не у нас!» Виявляється, ми щорічно закуповуємо імпортного пектину аж 300 тисяч тонн і платимо за це 7 млн. доларів! Але, хоч як дивно, саме Україна багатюща на пектин, який міститься, наприклад, у буряках, шкірках яблук. Однак найкращою сировиною для його виробництва є наші розкішні гарбузи!

Столичні вчені під час наукових досліджень розробили технологію (її вже й запатентовано) виробництва пектину з гарбузів, яблучної та інших вижимок. Після того, як із фруктів та овочів отримують сік, а з гарбузів – ще й насіння, вижимки йдуть у подальшу переробку. «Ці вижимки, які зазвичай викидають як непотріб, і є найціннішими, бо саме з них виготовляють пектин і пектиновий желеутворюючий порошок», – розповіла пані Розалія. Крім того, після проведення додаткових досліджень можна було б використати нейтралізований післягідролізний залишок – цінний лікувально-профілактичний продукт у тваринництві. Загалом же таке виробництво  безвідходне й екологічно чисте. Виготовлені за вітчизняною технологією продукти пройшли міжнародну експертизу. Пані Розалія розповіла й про те, що у Києві було проведено пектинопрофілактику і пектинотерапію понад 16 тисячам осіб (в основному в дитячих поліклініках і в навчальних закладах). Чим і довели чудодійні властивості саме українського пектину – того самого, що з гарбуза. Тож впровадження у вітчизняному виробництві наших технологій дало б змогу повністю відмовитися від яблучної і цитрусової пектинової сировини, що нині імпортується здебільшого з Голландії та Німеччини. А ще – значно поліпшити підупале здоров’я населення.

ДО РЕЧІ

У майбутньому в Україні все ж заплановано збудувати завод, який би щорічно обробляв 1000 тонн жому цукрових буряків, з якого можна отримувати 800-850 тонн пектину для фармакологічної і харчової промисловості.