Трамвай, що пнеться вгору

Сьогодні Київському фунікулеру виповнюється 100 років. Він не лише діючий транспортний засіб, а й пам’ятка минулого.

Здавна кияни вирішували проблему сполучення між Верхнім містом і Подолом за допомогою стежок на дніпрових кручах. Пізніше почали, обминаючи пагорби, прокладати дороги. Однією з  них був Володимирський узвіз, який з’єднував Європейську площу з Поштовою. Цим шляхом 8 травня 1892 року вирушив у пробний рейс перший в Росії і другий у Європі електричний трамвай.

Виникали й інші  задуми підкорення київських круч. Один з них належав інженеру-шляховику А.Абрагамсону. Його втілили у життя інженери М.П’ятницький та М.Баришников, збудувавши механічний підйомник. На зразок того, що був споруджений в Одесі  1901 року.

Спочатку він звався Михайлівським механічним підйомом і призначався для того, щоб полегшити доступ до Свято-Михайлівського золотоверхого монастиря прочанам, які простували до нього з Дніпровської пристані.

Неподалік річкового причалу і починався фунікулер. Він тягнувся з глухої на той час вулиці Боричів тік до верхньої тераси Володимирської гірки. Довжина рейкового шляху становила 200 метрів.

В роки революцій фунікулер було пошкоджено,  й він  тривалий час перебував в аварійному стані. Запрацював лише 1929 року після першої капітальної реставрації. Рейки фунікулера подовжили на 38 метрів. Його прирівняли до трамвайного маршруту під «щасливим» номером 13.

Той час можна назвати «золотою добою» Київського фунікулера. Вагони їздили вгору-вниз вщерть заповненими, а  стоянка скоротилася до кількох десятків секунд. Низку трамвайних маршрутів було переорієнтовано на механічний підйомник, через який здійснювався основний зв’язок із Подолом. Проте з часом, особливо після лихоліть світової війни, голоду й розрухи він дещо втратив свою популярність, свій номер 13, а з ними й частину пасажирів.

Друге  поновлення фунікулера  припало на 1958 рік. Тоді  модернізували тягове устаткування, воно стало надійнішим і безпечнішим.

А в кінці 70-х, коли планували на Подолі метро, дехто висловлював думку про недоцільність фунікулера. Пропонувалося замінити його ескалатором. Проте Київський фунікулер завжди був чимось більшим ніж транспортним засобом, сполучення між Верхнім і Нижнім містом. У 1983-1984 роках було проведено чергову реконструкцію:  перебудовано верхню і нижню станції, встановлено нове обладнання, замінено вагони. «Старенький» фунікулер ще багато років служитиме киянам – дорослим, що завжди квапляться у своїх справах, і дітям, котрим прокататися в незвичних вагончиках – велика втіха.