Метелики народжуються вранці
Температура 25-28 градусів. Вологість така, що важко дихати. Навколо – широколисті бананові зарості, а внизу хлюпочуться крокодили. Таку тропічну оазу в Київському зоопарку створили для нових мешканців – метеликів. Тут ця делікатна і тендітна живність почувається, як у себе вдома, в Південно-Східній Азії. Навіть комфортніше: нема ворогів і клімат постійний.
Експозиція унікальна не лише винятковою екзотичністю великих і яскравокрилих, ніби приручених, метеликів, які граційно перелітають із рослини на рослину, живляться нектаром квітів і запросто сідають на руки, голови, плечі відвідувачів, а й тим, що єдина на пострадянському просторі. Подружжя Закуркіних – ентузіасти, котрі не перший рік займаються розведенням екзотичних метеликів, навіть роблять на тому бізнес. Вдячні керівництву столичного зоопарку, яке підтримало їхнє прагнення демонструвати свої ентомологічні надбання киянам та гостям міста і дало змогу успішно реалізувати його.
Відвідувачам тропічної оази дозволяється більше, ніж в усіх інших місцях зоопарку. Вони не лише прогулюються смарагдовими хащами, споглядають віражі легкокрилих створінь, схожих на казкових ельфів, а й можуть садовити метеликів на руку і милуватися неповторною палітрою їхніх крил зблизька.
Ми зупиняємося біля дерев’яної рамки, де розвішані кокони, – частина з них «відпрацьована», в інших ще вигойдуються-виколисуються метелики.
– Вони народжуються переважно зранку, – розповідає Ася Закуркіна, яка тут ще й екскурсовод. – Ось цей «жагучий брюнет» на ім’я препона, що тримається за свого кокона, новонароджений. Йому потрібно хвилин двадцять, аби обсохли розкішні крила і тоді він полетить, аби в цьому райському куточку прожити свій довгий тритижневий вік.
– А гляньте на цього красеня! – Ася розгортає паперового конверта і дістає здоровенного, розміром з млинець аттакуса атласа. Не гербарійного – живого. – Ці гігантські метелики родини махаонів активізуються вночі, а вдень відпочивають. Як бачите, навіть загорнутими в папір почуваються комфортно.
Даремно цей красень заворушив розкішними вусами-локаторами: сьогодні самки тут немає. А була б – подивувала б іще більше. Насамперед, розмірами. Крила – як аркуші паперу формату А4. Через свою масивність самка аттакуса атласа не літає, а веде осідлий спосіб життя. Примоститься десь на листку й чекає кавалера. Вона ще й безрота, на її десятиденний вік вистачає запасів поживних речовин, які залишилися в спадок від попередниці, – гусені.
Подружжя Закуркіних обіцяє вже у травні тропічну оазу зоопарку заселити ще й африканськими метеликами, не менш красивими і такими ж величними. Тепер і найвимогливішим любителям екзотики нема потреби вирушати на Суматру ловити метеликів.