На поклик голосу Дмитра Гнатюка, його пісень, що стали нашою долею, нашою сутністю, того вечора, 31 березня, в Палаці «Україна» зібралася сила-силенна людей. У залі – жодного вільного місця.А його розкішний баритон лився неповторно й молодо, бринів-переливався тими нюансами-барвами, за якими з першого звуку впізнаєш неперевершеного Дмитра Гнатюка: «А я люблю, люблю як в юності…»Подарунок від театру«Два кольори», «На долині туман», «Гандзя», «Летять, ніби чайки», «Сміються, плачуть солов’ї», «Моя...
