Чи вистачить кисню на всіх?
Людство завжди цікавилося тим, що чекає на нього в майбутньому. На жаль чи на щастя, машину часу ще не винайшли. Тож люди у своєму прагненні зазирнути в майбутнє вдаються до традиційних засобів: ворожать на картах, тлумачать сни й роблять прогнози за зорями.
Вчених також інтригує майбутнє. Щоправда, використовують вони для прогнозів наукові знання, зокрема, логіку й математичні розрахунки. Але, за словами завідувача відділу термодинаміки геосфер Інституту геохімії навколишнього середовища НАН України, члена-кореспондента НАН України, професора Рудольфа Бєлєвцева, точно спрогнозувати майбутнє, скажімо, на сто років уперед, усе ж не можна.
Нас багато, а Земля одна
За оцінками різних дослідників, населення нашої планети щороку збільшується на два відсотки. У середньому за 33-35 років кількість землян подвоюється. Наприклад, 1900 року на Землі жило 1,6 мільярда осіб, 2000-го – 6,5 мільярда, а нині – близько семи мільярдів.
Рудольф Бєлєвцев підрахував, що до кінця нинішнього століття нашу блакитну планету топтатимуть близько 50 мільярдів осіб. Постає питання: чи вистачить усім місця під сонцем?
– Звичайно, – каже Рудольф Якович, – треба враховувати й чинники старіння та вимирання. Але сучасна медицина робить справжні дива і здатна подовжити вік людини. А дехто вважає, що в майбутньому земляни контролюватимуть народжуваність. Приміром, у Китаї останні тридцять років уже намагаються стримувати цей процес. Тим часом в Індії, де таких обмежень немає, нещодавно кількість жителів перевищила один мільярд і щороку зростає на два з лишком відсотка. Ще швидше примножується населення країн арабського світу, Африки й Латинської Америки.
Звісно, що більше ставатиме людей, то більшою буде потреба в їжі. Але врожайність має певну межу, а самих площ для вирощування, скажімо, тих же злакових культур не вистачає.
Тож частка харчів, що припадатиме на душу населення, постійно скорочуватиметься, кількість голодуючих зростатиме. І це ще не все.
– Відомо, що в атмосфері Землі вміст кисню становить 21 відсоток, – розповідає Рудольф Бєлєвцев. – Чому саме стільки, вчені й досі не можуть пояснити. Але що найцікавіше, цей показник якимось чином залишається постійним. І це тоді, як людство, вирубуючи ліси, видобуваючи і використовуючи дедалі більше вугілля, нафти та газу, спалює нині понад 50 мільярдів тонн кисню щороку. Якщо не пригальмувати цей процес, то наприкінці 2100 року кисню буде на один відсоток менше. А це вже тривожний знак, бо ж, коли кисню в повітрі менше, ніж п’ятнадцять відсотків, людина починає задихатися.
Звідки вітер дме?
– Нестачу кисню в атмосфері відновлюють рослини, – каже Рудольф Якович. – Проте нині ця нестача стала у 100-300 разів більшою за природну. У наслідку деякі тропічні ліси вже гниють, бо поглинають кисню більше, ніж виділяють.
Є альтернативна гіпотеза утворення вільного кисню. Згідно з нею, це відбувається під час спалаху блискавки. І що більше ми спалюватимемо кисню, то частішими будуть на планеті грози. За статистикою, щосекунди спалахують сто блискавок і одночасно по всій земній кулі, а особливо у тропіках, відбуваються дві тисячі гроз. А це дуже потужний викид енергії. Наприклад, США щороку потерпає від тисячі торнадо, які супроводжують грози. Такі урагани, коли вітер дме зі швидкістю понад 35 метрів за секунду, там – звичне явище. Але нині сильні вітри добралися й до Європи. Так, у Англії за рік уже відбувається до 30 таких буревіїв. Зафіксовано ураганні вітри у Швейцарії та Франції. Доходять вони й до України. Можливо, за допомоги вітрів і гроз планета намагається збалансувати свої біо- та атмосферну оболонки.
Шукаємо альтернативу
Нині вчені сушать голови над тим, як запобігти екологічній катастрофі. Щоправда, на відміну від західних колег, українські науковці працюють над цим практично на голому ентузіазмі.
– В Україні науку фінансують у десять разів менше, ніж за кордоном, – каже Рудольф Бєлєвцев. – Проте й у нас є багато високотехнологічних розробок із біотехнології, нанотехнології, матеріалознавства, ядерної фізики та енергетики, геохімії навколишнього середовища, кліматології, космохімії, які б стали в пригоді вітчизняній економіці. Інше питання – вони не цікавлять ані нашу владу, яка мала б підтримувати науку, ані підприємців, які думають тільки про швидкі гроші, а не про розширення та відновлення виробництва.
Попри це українські вчені продовжують працювати.
– Приміром, нині для автомобільного транспорту одним із найперспективніших джерел енергії є вільний водень, – веде далі Рудольф Бєлєвцев. – У Західній Європі фірма «БМВ» прискореними темпами розробляє автомобілі, що їздять на водню. Він менш енергетичний за традиційне паливо, але під час його згоряння не утворюється жодних шкідливих викидів – тільки чиста вода. Нині наш інститут разом із харківськими плазмофізиками розробляє технологію видобутку вільного водню, наприклад, із метану й води.
Сподіватимемося, що вчені досягнуть успіху. Адже це допоможе людству зробити ще один крок до розв’язання низки створених ним же екологічних проблем.