Янус «двоязичія»

Відразу ж застерігаю: слово, винесене у заголовок, не натяк на прізвище одного з кандидатів у Президенти України. Римське божество з двома обличчями, як і багато чого з античного антуражу, набуло крилатості й стало символом дволикості, подвійного підходу до тих чи тих явищ і речей. Свого часу, ще будучи позаштатним дописувачем «Вечірки», автор виступив на її шпальтах зі статтею, озаглавленою «Небезпека двомовного Януса», де досить різко і, як здалося тодішньому директорові Інституту філософії...

Люблю «Симиренку»!

Мене щоразу вражає, коли відчуваю, як мова – ніби справді достеменна жива істота! – розвивається за своїми власними законами.Ось подумайте про єдине слово: «Симиренка». Хоч би де зайшлося про цей сорт яблук, у просторіччі ніхто ж не скаже повністю: «Ренет Симиренка». А просто – «Симиренка». Тобто родовий відмінок став фактично у цьому випадку називним. І тому відповідно й відмінюється та вимовляється: «У вас немає «Симиренки?» Або: «Я люблю «Симиренку» чи «Засадив «Симиренкою». Алогізм? Це як...