Подобається комусь чи ні, та все частіше на різних рівнях мова заходить про ґендер, ґендерний баланс, ґендерну демократію. У цивілізованих країнах особливої ваги надають не тільки рівним правам, а й рівним можливостям представників різних статей. Україна теж зобов’язалася забезпечувати на своїх теренах ґендерну рівність.
Нещодавно відбувся круглий стіл «Ґендерні ресурси українських мас-медіа: ціна і якість», організований Державним комітетом телебачення та радіомовлення України, Програмою рівних можливостей ПРООН, Шведською агенцією міжнародного розвитку та Українським освітнім центром реформ. Йшлося про наболіле і для організаторів, і для журналістів: як найефективніше доносити ідеї, що є невід’ємною частиною демократичного поступу суспільства? Ґендерні проблеми – аж ніяк не «проблеми жінок». Вони стосуються економіки, політики, освіти, усіх сфер і всіх членів соціуму. Той факт, що вже п’ять років Верховна Рада не може ухвалити Закон «Про державне забезпечення рівних прав і можливостей чоловіків та жінок», викликає обурення. Отже, чоловіки, яких у парламенті України 95 відсотків, уже мають такі права і можливості. А жінки їх не потребують? Що мають робити в цьому випадку журналісти? Не просто відображати реальний стан речей, а готувати аудиторію, ціле суспільство до змін, які все-таки неминучі, якщо Україна не прагне залишитися на узбіччі історії.
Розмова за круглим столом була гострою і водночас толерантною, жвавою і зацікавленою. Радіо-, тележурналісти, представники друкованих засобів масової інформації невдовзі матимуть відповідний посібник, що його підготували організатори круглого столу, робочий варіант якого було роздано присутнім.