Бізнесмени опікуються школами
Торік у жовтні на запрошення незмінного президента Європейського клубу керівників департаментів освіти, начальника Головного управління освіти і науки Києва Бориса Жебровського до Києва із групою колег приїздив керівник департаменту освіти й культури Стамбула Омер Балібей. Як водиться, уклали угоду про співпрацю, й нещодавно київські освітяни побували у Стамбулі, аби на власні очі побачити, як розумне, добре й вічне сіють тамтешні колеги. Своїми враженнями про Дні освіти Києва у Стамбулі поділилася начальник управління інформаційного забезпечення та міжнародної співпраці ГУОН Оксана Волошина.
Маєш сам – поділися з іншим
У Стамбулі – понад два мільйони учнів (у Києві понад 300 тисяч). У класах першої і основної школи (з першого по дев’ятий клас) аж по 50 учнів, але при вивченні найголовніших предметів їх ділять на три групи. Зараз тут надзвичайно великого значення надають відкриттю приватних шкіл. Хоча релігія офіційно відокремлена від держави (а, значить, і від школи), вона, як і в усіх мусульманських країнах, є духовною основою життя, тому постулат Корану «Ти не маєш права жити добре, якщо комусь гірше» великі й малі бізнесмени реалізовують вельми цікавим і повчальним для нас чином. У столиці Туреччини багато триповерхових приватних будинків. У задній частині будинку з виходом у двір мешкає родина бізнесмена, на першому поверсі другої половини будинку – офіс, у решті приміщень – приватна школа для незаможних дітей. У Стамбулі таких шкіл 505, до кінця нинішнього року відкриється ще 200. Вони компактні, по-домашньому затишні, кількість учнів не перевищує 60 – їх безплатно навчають, виховують і годують, даючи освіту часом ще кращу, ніж у переповнених, за нашими мірками, державних школах. Така доброчинність надзвичайно популярна у Стамбулі: якщо для школи в певному мікрорайоні бракує діток – бізнесмени відкривають невеличкі приватні лікарні.
І про вчителів дбають
Бути вчителем у Стамбулі почесно і вигідно в матеріальному відношенні, тому дипломовані педагоги можуть чекати вакансії роками. Отримавши роботу, звісно ж, шануються. Вчителя бере на роботу не школа, навіть не департамент освіти, а міністерство. Ставка вчителя – 500 доларів, але він може працювати й на дві ставки. Тижневе навантаження на вчителя – 16 годин (у нас – 18).
Соціальний захист учителя у турецькій столиці – одне з найпріоритетніших завдань влади. Будинки для вчителів влаштовані раціонально. На першому поверсі – ресторан на 500 осіб, із цінами, втричі дешевшими, ніж деінде. Тут кожен учитель зі Стамбула чи іншого куточка Туреччини може відсвяткувати весілля, день народження чи ювілей, а своїх гостей зручно розташувати у готелі при будинку вчителя. Освітян ніхто не принизить у багатому ресторані чи готелі. У готелі зупиняються вчителі, котрі приїздять до столиці на семінари, наради чи з інших потреб. Департамент освіти таким чином має де зручно й затишно влаштувати й зарубіжних гостей.
Ліцеїсти зі срібнимит перснями
Київські освітяни побували в ліцеї «Стамбул», якому виповнилося 120 років. Щороку сюди намагається вступити мільйон абітурієнтів, випускників восьмих класів із усієї Туреччини, але потрапляє лише 180 щасливців – найрозумніших і найталановитіших. Туреччина обрала курс на якісну освіту і дотримується його. Усі 900 ліцеїстів перебувають на цілковитому державному утриманні, пишаються ліцеєм, формою і срібними перснями, на яких вигравірувані дати вступу і закінчення. Після п’ятирічного навчання усі ліцеїсти одержують сертифікат «Абітур», який дає право на вступ без іспитів і навчання у найкращих вищих навчальних закладах Європи. Теж – за державний кошт. 160 ліцеїстів, котрі цього потребують, мешкають у пансіонаті при ліцеї – у зручних кімнатах для двох. У ліцеї, приміром, зараз викладає 30 учителів із Німеччини, не менше – із Англії. Усі найголовніші предмети – математика, хімія, біологія – викладаються англійською та німецькою, аби у Європі турецькі інтелектуали не почувалися чужими. Навчаються і хлопчики, і дівчатка – Турція одна з перших мусульманських країн, яка визнала право жінок на освіту.
Вразила нашу делегацію і фахова підготовка в загальноосвітніх ліцеях. Навіть учні першого курсу такого ліцею – готові працівники для текстильної промисловості, які зуміють швидко пристосуватися до вимог ринку й навіть випереджати запити та бажання продавців і покупців їхньої продукції. За такого навчання через кілька років не виникне потреби когось перенавчати. У професійному ліцеї, де готують модельєрів одягу, те саме – учні вивчають турецький, американський, німецький та французький стилі моди, створюють чудові викройки одразу на комп’ютерах. Швидке моделювання забезпечить їм роботу в будь-якому куточку світу, тож чекаймо невдовзі на відкриття модних ательє і в Україні, бо наші професійні ліцеї (донедавна училища) такою підготовкою ще не скоро зможуть похвалитися.
Це так само успішно роблять у 167 дитячих садочках, куди приймають дітей навіть із дво-трирічного віку (у перший клас ідуть у 7). Турецькі дитсадки не переповнені, бо там досі віддають перевагу домашньому вихованню. У дитсадках достатньо комп’ютерів.
Позашкільні навчальні заклади, підпорядковані департаменту освіти, у Стамбулі є, але не такі, як у нас. Вони слугують професійній підготовці молоді. Скажімо, дівчата можуть здобути там фах перукарки чи кравчині.
Департаментові освіти у Стамбулі підпорядковані навіть курси водіїв, не кажучи вже про підготовку абітурієнтів. Вона централізована, універсальна. І такі курси діють при департаменті освіти. Недорогі і дають добру підготовку для вступу до вищих навчальних закладів.
Ми – теж не в тім’я биті…
Метою поїздки київських освітян до Стамбула було ознайомлення із тамтешньою освітою і укладення угод про співпрацю. Сім районних управлінь освіти – Солом’янське, Шевченківське, Подільське, Оболонське, Дніпровське, Голосіївське і Святошинське – уклали угоди із районами турецької столиці, Міжрегіональне вище училище зв’язку – з аналогічним професійним ліцеєм Стамбула, а ліцей №100 «Поділ» – із школою фонду департаменту освіти Стамбула, структурою, яка займається залученням бізнесових коштів в освіту (Стамбульський департамент освіти переймається навіть цим). У жовтні нинішнього року в Києві очікується представницька освітянська делегація зі Стамбула. Київські освітяни певні, що у нашій освіті є чимало такого, що приємно здивує гостей. А це дасть нові взаємовигідні угоди.