Незвичайне парило звичайне

Рослина ця видається сіро-пухнастою, шорсткою, бо і стебло, і листя вкрите густими волосками. Парило звичайне має безліч народних назв, які певним чином відображають його властивості. Його називають глекопаром, гладишником, сметанником, золотником, судопаром через те, що ним колись випарювали глечики, аби продезінфікувати посудину й знищити неприємний запах від молока.

А ось ці дві назви – печіночник і печінник – прямо вказують на лікувальні властивості парила, зауважує лікар-фітотерапевт Валентин Щербина. Народна медицина здавна використовувала парило для поліпшення функції печінки. Готували настій так: ложку трави на склянку окропу настоювали 2 години і пили по півсклянки чотири рази на день.

Цінують його фітотерапевти як шлунковий засіб, зокрема при недостатності шлункового соку, при поганому травленні, ослабленій діяльності кишківника. З лікувальною метою відвар (варять 2 – 3 хвилини) по півсклянки п’ють тричі на день після їди.

Застосовують настої чи відвари при хворобах жовчного міхура, при алкогольних отруєннях, проти проносів, глистів, від геморою і бородавок, для зупинки внутрішніх кровотеч (кровохаркання, ниркові і маткові кровотечі). Допомагають ліки з парила звичайного і в разі запалення сечового міхура, олігурії (зменшення кількості сечі), нічного нетримання сечі, а також при застійних явищах і набряках. При захворюваннях печінки і жовчного міхура настій парила звичайного застосовують у суміші з іншими, сильнішими жовчогінними засобами рослинного походження. Також у суміші з іншими лікарськими рослинами вживають такі ліки і при сечокам’яній хворобі.

Настій із парила звичайного використовують для полоскання горла і ясен, для промивання ран і для примочок, а також п’ють ковтками як відхаркувальний засіб при сухому кашлі, бронхіті. До речі, краще допомагають відвари із суміші кількох трав. Беруть порівну парила звичайного, розхідника (рос.будра) і копитняка, варять кілька хвилин, проціджують і п’ють потроху, але не більш як дві чашки на день.

Зовнішньо настій трави застосовують при запальних процесах порожнини рота, верхніх дихальних шляхів, для лікування ран, пролежнів, виразок, при фурункулах і дерматитах. Дуже допомагають ванни для ніг із настою парила звичайного при відчутті втоми після тривалої ходьби. Для зовнішнього використання беруть 5 столових ложок трави на 400 мл окропу і настоюють 15 хвилин, після чого проціджують. До речі, для полоскання краще використовувати настій, додавши до нього ложечку меду і трохи гліцерину.

Використовують, як свідчить література, не тільки траву та квітки, а й насіння парила. М.А.Носаль радить насипати його близько чверті пляшки, залити червоним вином (краще кагором), тривалий час настояти, а потім пити по 40 г тричі на день людям, у яких некероване сечовиділення.

От скільки незвичайного у парила звичайного, і наведені приклади – лише невелика часточка того, що знають про нього фітотерапевти. Отож пучечок глекопара, золотника чи печінника, гадаємо, варто мати в хаті. У мішечку чи просто загорнутим (від пилу) у папір він зберігається протягом трьох років. Незабаром парило звичайне зацвіте колосоподібною золотою китицею. Рослина росте на узліссях, серед чагарників, на схилах. Не збирайте тільки обабіч доріг.