18 травня 2007 року, п'ятниця №78 (17980) останнiй номер RSS
Головна МІСТО СПОЖИВАЧ ВЕСІЛЛЯ КИЯНИ СПОРТ ПОДРОБИЦІ ДИВОСВІТ КУЛЬТУРА РЕГАТА ДОБРИВЕЧІР СОЦІУМ ПРАВО

 КИЯНИ
18.05.2007

За золотими зайцями


«Зайці» киянина Юрія Шабловського аж ніяк не нагадують тих, за якими ганяв незабутній Свирид Петрович Голохвастов. Не з тієї, як кажуть, опери. Хоча й без опери – молдовської – в біографії цієї щедро обдарованої людини не обійшлося

Помешкання на Виноградарі свідчить про те, що господар його давно не брався за досить дорогу і клопітну справу, яку в побуті називають косметичним ремонтом. На те є вагома причина: пан Юрій, якому цього року виповнюється 70, поховав дружину Раїсу, переніс тяжку хворобу і змушений остерігатися найменших стресів. Та й що там лукавити – цей чоловік, син кінорежисера й актриси, до надміру практичних не належить. Сказати, що він не од світу сього, було б, можливо, й перебільшенням, але... Коридор барикадує давно не функціонуючий холодильник, який нема кому винести на смітник, у ванні відсутнє світло, а кімнати завалено картинами – завершеними і не зовсім.
«Обережно, не зачепіть телевізор, – попереджає нас Юрій Шабловський, мало не щохвилинно вибачаючись за незручності й неймовірну тісняву. – Оце буквально днями забарахлив, то я його виставив в очікуванні телемайстра…»

Яскраві кольори – улюблені
Живопис – із тих «зайців» Шабловського, що не потребують особливих пояснень. І це не який-небудь вухатий побігайчик, а, швидше, золотий заєць – Алт Куяб – персонаж фантастичних українських казок, почерпнутий з міфології давніх тюрків-булгарів і якому – не мало, не багато – приписують створення Київських гір.
Що пейзажі, що натюрморти з квітами, що релігійні сюжети – все вражає соковитими і яскравими кольорами.
«Не вішайте вдома бляклих, пастельних, виконаних у сірих і коричневих барвах полотен, – радить художник. – Вони притягують негатив, навіюють сум і журбу». Ось уквітчаний бузком куток ботанічного саду з банями Видубицького монастиря, ось Андріївський узвіз із архітектурною перлиною Растреллі… Але тема Дон-Кіхота, Санчо Панси, Дульсінеї посідає у творчості Шабловського особливе місце. Вона ніби перекидає місток до інших «золотих звіряток» пана Юрія – як ви вже, напевне, здогадалися, мистецьких і не лише мистецьких нив, які він протягом свого життя намагався підкорити.
«Дивлячись нині на мене, розбитого хворобою, важко повірити, що молодим я подавав великі надії у спорті. Серйозно займався веслярством на академічній вісімці, але ще серйозніше – боксом. Тренер Ян Боніфатійович – на жаль, призабув його прізвище – запевняв, що мій прямий удар лівою, якщо не унікальний, то в усякому разі нокаутуючий. Але сказав мені, учневі Республіканської художньої школи: «Вибирай, Юрку: або бокс, або живопис». Звісно, я обрав мистецтво. Але мої спортивні шукання ніщо порівняно з літературними і вокальними».

Товаришує із словами
Юрій Шабловський, побожна і, як ми вже зазначали, не схильна до прагматизму людина, не вірить, утім, у раптове осяяння. От крутив який-небудь чолов’яга десятиліттями гайки або крутився у бізнесі – і, прокинувшись одного ранку, почав малювати геніальні картини чи писати вірші на кшталт Шевченкових. Ні, ні і ще раз ні! Не буває такого. За всім, на думку Шабловського, має бути, по-перше, ґрунтовна школа, по-друге, каторжна робота. Ну, мистецтву красного письменства, припустимо, навчати – річ марна. Талант літературний або є, або його немає. Хоча й тут важливо не варитися у своєму соку. Передусім, читати. Того ж таки Сервантеса, наприклад. Пан Юрій вважає, що у жанрі детективу і дитячо-юнацької повісті він досяг певного рівня, публікувався в періодиці, має книжки. Сформуватися як літераторові йому допомогли письменники старого гарту – Анатолій Хорунжий, Валентин Речмедін, Михайло Чабанівський. Подорож у Карпати з відомою письменницею Іриною Вільде для юного Юрка була справжнім одкровенням, ковтком такого повітря, що його свіжість і благодатність відчувається й понині.

Міг співати в опері
А от у спів, вокал без мудрого і досвідченого вчителя всерйоз поринати не варто. Юрій Шабловський згадує приятеля, надзвичайно обдарованого, який узяв занадто високу октаву і зірвав голос раз і назавжди. При Будинку офіцерів після війни працювала Віра Михайлівна Любимова, падагог від Бога, майстер своєї справи. Вона гідно поцінувала Юрків драматичний баритон і з притаманним творчій людині захопленням почала його «шліфувати». Чи мав на цій ниві, чи то пак, «золотому зайці», Шабловський вагомий успіх? Хто знає, якби не, так би мовити, багатовекторність у його мистецькій долі, може б, і досі співав у Кишинівському оперному театрі, куди його свого часу запрошували. На наше прохання, пан Юрій виконав кілька романсів і довів, що є ще порох у порохівниці. Уже пізніше авторові подумалося, що цей голос і цей тембр дивовижно асоціюється з відомою арією… Дон Кіхота з одноіменної опери. Знову Дон Кіхот!  
   
Примхи долі
Безумовно, перед нами насамперед маляр. Учасник багатьох виставок, власник медалі імені Куїнджі, яку отримав на виставці в Маріуполі за пейзаж «Київський річковий порт». Його картини в музеях України, Японії, Канади, у приватних колекціях громадян таких країн, як Сирія, Нова Зеландія, Мадагаскар. Але й у живописі народжений під знаком Терезів митець тяжіє до множинності. Ось його оригінальна знахідка: менші картини, переважно на тему релігії, на тлі більшої. Виникає якась незбагненна ілюзія народження полотен з… полотен.
За примхою долі його мати – Раїса Никифорівна Шабловська – одну із знакових своїх ролей – бублениці Марти – зіграла саме у фільмі «За двома зайцями». Пригадуєте її на ринку, потім на вечірці з нагоди іменин Секлети Пилипівни, потім на славетних сходах Андріївської церкви, де кумася осіняла себе хресним знаменням, викриваючи крутійство Голохвастова… Хай не головна, але колоритна, незабутня роль… У її сина творче життя склалося так, ніби він заповзявся довести: можна полювати на кількох зайців, якщо вони золоті, тобто варті того. Набагато тяжчий гріх – не помітити в собі, не відчути Божого дару, не спробувати його реалізувати. Юрій Шабловський не став спортсменом, не увійшов до шкільних хрестоматій і не зривав оплесків на сценах національних опер. Він зупинив свій вибір на образотворчому мистецтві й вважає, що не помилився. Це його життя. Таке і не інакше. На наш погляд, яскраве і насичене. Життя, гідне Людини.

Микола Євгенович Цивірко




Статтi


Номери газети


Вакансiї


Контакти


Питання






© Вільна група "Як справи - Київ".

У разi використання матерiалiв сайту,
посилання на "Як справи - Київ" обов'язкове.