Як нелегко почути одне одного

Нескінченний столичний серіал «Будівництву – ні!» набирає обертів, тож часом нелегко збагнути, хто  чиї інтереси відстоює.

Не винятком стали і громадські обговорення плану реконструкції мікрорайону навколо вулиць Замковецької -Білицької у Подільському районі. Почалося з обурення кількох мешканців вулиці Полкової тим, що слухання проводяться не в середній школі № 68, як зазвичай, а у клубі агрофірми «Пуща-Водиця», що оголошень про це не було, і що о 16-й годині, коли люди  здебільшого на роботі. І що зала заповнена не кревно зацікавленими у розгляді цього питання мешканцями приватного сектору, а працівниками агрофірми, яких це не стосується. Заступник голови Подільської РДА Віктор Чорний відповів, що оголошення були, а всі охочі, працівники агрофірми також, мають право бути на громадських слуханнях.
І додав, що про час і місце проведення цього заходу повідомлялося на сайтах міської й Подільської районної держадміністрацій.
Представник ДП «Інститут «Київгенплан» Анатолій Холоша розповів, що часткова забудова старого саду агрофірми кількаярусною «висоткою» жодним чином не вплине на сектор приватної забудови, захищений розпорядженням мерії № 35 за 1992 рік. А інфраструктура – нові дороги, створення повноцінного парку на улюбленій киянами горі Ліпинка, яку невпинно атакують гаражі, споруджені на самозахопленій землі, нові школа й дитсадок, збереження трьох законних гаражних кооперативів і спорудження (щоправда, не скоро, бо ця програма в усьому Києві «кульгає») багатоповерхового гаража, а в найближчому  майбутньому  – відкритих автостоянок, нових магазинів, аптеки, будинку побуту – лише поліпшить життя мешканців мікрорайону.
Архітектори та інвестори будівництва із ТОВ «Столиця» розповіли про спорудження нової дороги для громадського транспорту й розширення вже наявних, обіцяючи не зачепити й метра чиєїсь садиби, і попросили уважно вивчати надані кольорові макети, подавати пропозиції й не хвилюватися, бо погодження проекту триватиме не менше року. Та нечисленні мешканці приватного сектору тому мало йняли віри. Натомість  вимагали закрити спецшколу й сиротинець, аби не витрачати землі на спорудження нової школи. Віктор Чорний зауважив, що ці навчальні заклади – на балансі міськдержадміністрації, а Анатолій Холоша запропонував повернутися до цієї теми тоді, коли в державі відпаде потреба у спеціальних навчальних закладах. І розповів про норми: на масиві, де мешкатиме 15 тисяч населення, знадобляться 1600 місць у школі, тож будівництва не уникнути.
Слушними визнав Віктор Чорний вимоги щодо спорудження лікарні: Подільський район і до адміністративної реформи мав у цьому гостру потребу, після збільшення – і поготів. Але цим проектом її не передбачено. Подальша полеміка була гострою і не зовсім продуктивною. Мешканець вулиці Полкової Святослав Удод вимагав скасувати геть усі плани, натомість полагодити наявну вулицю, продовжити маршрут 5-го тролейбуса і відкрити замість генделика-розливайки аптеку. Кілька його сусідів запропонували віддати призначену під  житлову забудову землю приватним власникам, не слухаючи жодних аргументів, що «висотка» вмістить набагато більше людей, котрим конче потрібне житло.
Коли опоненти перебудови мікрорайону всі доводи вичерпали, до дискусії підключився чоловік із Форуму порятунку Києва й почав на підвищених тонах звинувачувати владу, інвесторів та архітекторів у тому, що вони свідомо погіршують життя киян, намагаючись переселити до  столиці всі 47 мільйонів жителів України. Одверта мітинговість заходу всіх дуже швидко втомила, люди розходилися похнюплені.
Мені згадалися події кількарічної давнини – як мітингували мешканці Оболоні проти забудови набережної Дніпра та його заплави. В чому тільки не звинувачували тодішнього голову району: що й незаможних  пляжу позбавить, і риболовлі, і сонце іншим оселям позатуляє. Років за три, коли зникли несанкціоновані смітники, чагарники й калюжі, набережна Дніпра стала чи не найцивілізованішим, доступним для всіх пляжем  столиці, а до архітектурного дива – Оболонських Липок – возять українських та закордонних екскурсантів, усі зрозуміли, як помилялися. То, може, й мешканцям мікрорайону на Замковецькій – Білицькій варто уважніше вивчити пропоновані плани і спокійніше вислухати, що їм кажуть?