Зберегти для нащадків

До Андріївського узвозу останнім часом прикуто увагу киян, сполоханих чутками про докорінну його реконструкцію. Чи справді такі небезпечні плани столичної влади? За роз’ясненнями ми звернулися до начальника Головного управління охорони культурної спадщини Руслана Кухаренка.

За прикладом Парижа

– Зрозуміло, що Андріївський узвіз, цей київський Монмартр, потрібно зберегти для киян. Проте зрозуміло й інше: будинки на узвозі старіють, там немає дощової каналізації... Що, на ваш погляд, слід робити і чого не треба?
– Днями ми збиралися у в.о. заступника голови КМДА Івана Салія, якого призначено куратором питання реконструкції Андріївського узвозу від державної адміністрації. Замовник та інвестор робіт – Подільська райдержадміністрація. На нараді було напрацьовано низку основних положень, які потрібно виконати передусім. Ми вирішили наслідувати приклад Парижа, де власники або орендарі кварталу приймають рішення, наприклад, про пофарбування фасадів усіх споруд чи заміну плитки на тротуарах. Якщо рішення ухвалюється більшістю голосів, той, хто не згоден, все одно платить гроші. Так і в Києві має бути, особливо на Андріївському узвозі – адже ця вулиця за художнім значенням у столиці – номер один.
Те, що немає дощової каналізації, ми бачимо, бо під час злив викручується каміння з бруківки. Але ж не вистачає ще тепла, електрики, каналізації, і водогін в аварійному стані. Під узвозом треба прокласти прохідний колектор, приймати у нього з труб дощову воду – як це робиться у Львові. Потрібно перекласти всі інженерні мережі.
Далі – комплексний благоустрій території. Цеглу тротуарів деінде ще можна використовувати, а в інших місцях потрібно перекладати. Таку випікає Курдюмівський завод, нею вимощено Михайлівську і Софіївську площі. Слід вирішити питання комплексного освітлення і архітектурної підсвітки кожної будівлі. Леонід Черновецький підписав розпорядження, за яким будівлі після ремонту не приймаються без проекту їх комплексної архітектурної підсвітки.
Звичайно, потрібно пофарбувати фасади, і зробити це за такою технологією, щоб Андріївський узвіз гарно виглядав щонайменше десять років. Обов’язково буде проведено реконструкцію освітлення. Адже чимало наявних ліхтарів не працює.

Час нагадати інвесторам

– А що із новим будівництвом?
– Кілька ділянок на узвозі вже відведено деяким фірмам. Наприклад, на розі Боричевого току та узвозу. Фабрику «Юність» викупив англійський інвестор. Слід реконструювати підприємство, бо в радянські часи там набудували бозна-що і використовували як швейну фабрику. Шматочок узвозу на його крутому повороті донизу, де колись знаходилося вірменське кафе, потребує комплексної забудови. Слід проаналізувати всі ці відведення – скільки вони можуть знаходитися у такому стані і чи не час нагадати інвесторам, що пора уже розробляти проектно-кошторисну документацію, провести громадське обговорення проекту і розпочати будівництво в загальному контексті всієї реконструкції. Окрім того, будинок № 34 позбавлений куполів, знищених у радянські часи.
Тож варто поетапно по кожній садибі розробити необхідні заходи. Визначити, що кооперативно робитимуть власники або уповноважені органи, а що – столиця.
Нагального втручання потребує пагорб Андріївської церкви, який знаходиться у аварійному стані. Сходи храму «пливуть», багато тріщин з’явилося. Зелені насадження, особливо клени, переобтяжують і відривають частину землі, через що пагорб повзе. Тож до плану реставрації узвозу, що починається з Андріївської церкви, слід включити реконструкцію верхньої тераси з художньою підсвіткою храму.
Робота може тривати років два-три, але по її завершенні Андріївська церква і загалом увесь узвіз набудуть набагато кращого вигляду.