«Маяк» віддадуть бомжам
А саме: проведуть капітальний ремонт у колишньому кінотеатрі «Маяк» (це вулиця Ракетна, 8, що у мікрорайоні «Лиса гора») і облаштують там центр соціальної реабілітації літніх людей, інвалідів та осіб, котрі не мають постійного місця проживання. Іншими словами – притулок для бомжів. Це викликало обурення та спротив тутешніх мешканців, які упродовж п’яти років воюють із таким розпорядженням.
Усі пріоритети – бездомним
Листування із можновладними структурами, депутатами переважно закінчувалося нічим: хто відмовчувався, а хто наполягав на тому, що наше суспільство гуманне, і повинно опікуватися знедоленими, а тому такий притулок нині конче потрібний.
– А нещодавно ми отримали відповідь на лист, який адресували Київському міському голові, і від здивування просто розгубилися, – каже голова комітету мікрорайону «Лиса гора» Тетяна Доценко. – Листа підписала його заступниця. Вона пише так: «Від імені Київського міського голови Черновецького Л.М. щиро вдячна за звернення щодо створення по вулиці Ракетній, 8, «Київського центру соціальної адаптації інвалідів та осіб, що не мають постійного місця проживання» (будівля колишнього кінотеатру «Маяк»)». Таке враження, що, не читаючи нашого звернення, дали нам відповідь, з якої випливає, що ми радіємо з того, що під нашими вікнами вештатимуться бомжі. Та ми ляжемо гуртом посеред вулиці і не пустимо їх сюди.
Будівлю використовують
не за призначенням
Трохи передісторії: мікрорайон «Лиса гора» був забудований 60 років тому, як селище імені Хрущова. Микита Сергійович волів, щоб тут мешкали генерали. Тепер тут 60 будинків, кожен на дві сім’ї, а всього їх – 136. У січні 1956 року в інфраструктурі селища з’явився красивий клуб за проектом архітектора Холостенка, а згодом його переобладнали під кінотеатр. Світлана Федорівна Довтян – старожил «Лисої гори». Не без ностальгії згадує вона ті часи, коли у цій будівлі розташовувалися продуктовий магазин, галантерея, фельдшерський пункт, бібліотека, а її діти (їх у неї дев’ятеро) залюбки відвідували гуртки, ходили в кіно. Під час виборів тут облаштовували виборчу дільницю. А від 1995 року «Маяк», який був на балансі Мінкультури, перетворився на руїну: розікрали, несли, хто що міг, повибивали двері, вікна. Тепер культзаклад придатний скоріше для того, що у ньому кіношники знімали блокбастери – натури кращої не вигадаєш. Згідно з розпорядженням КМДА від 27.07.2002 року будівлю передано на баланс Головного управління соціального захисту населення Києва. І останнє ухвалило рішення: облаштувати тут установу соціальної сфери аналогічну до тієї, що функціонує у Пущі-Водиці. А віднедавна громаді «Лисої гори» стало відомо, що у їхньому «Маяку» мають поселитися «вихованці» центру соціальної реабілітації для чоловіків, що у селі Ясногородка Макарівського району.
– Ми просили міську владу передати кінотеатр на баланс Голосіївського району, – веде далі Тетяна Доценко. – Щоб його реставрувати й у подальшому використовувати за призначенням, тобто для потреб місцевого населення. Адже ми фактично залишилися без будь-якої інфраструктури: поблизу жодного культосвітнього закладу і навіть магазину.
Гришко хотів створити дитячий центр
На кінцевій зупинці 218-ї маршрутки, яка курсує двічі на годину, та 39-го автобуса з кількома рейсами вранці та увечері, – кіоск, який тутешні мешканці називають «розливайкою» – наливають навіть на 1 гривню чи 50 копійок (у кого скільки в кишені). А накрутки торгові такі, наче мінеральну воду везли не з Оболоні, а з Африки.
– Найстрашніше те, – бідкається Світлана Федорівна, – що біля тієї розливайки тусується наша молодь. А куди їй діватися? Поволі спиваються від байдикування.
Про театри, концерти людям годі мріяти, адже єдина маршрутка ходить до 21.00. Перш ніж поїхати у центр міста на свято чи до когось у гості, треба добре подумати: чим добиратиметеся додому? Наш всесвітньо відомий співак Володимир Гришко свого часу хотів у «Маяку» створити дитячий культурний центр. Нічого у нього з того не вийшло. Либонь, споруду краще віддати бомжам, ніж тутешнім дітям? У малечі відібрали спортивний майданчик, який взимку був льодовим стадіоном, а влітку – футбольним полем. Тепер його віддали (а може, продали?) під будівництво. Загалом «Лиса гора» приваблива для забудовників: уже спорудили два котеджі, а загалом, як стверджує Тетяна Миколаївна, їх має бути 14.
– Ми не проти того, щоб наша влада опікувалася знедоленими людьми, – каже Юлія Корольова, заступник голови комітету мікрорайону. – Від суми і тюрми ніхто не застрахований. Але нам складно уявити, яким чином адаптовуватимуться бомжі у «Маяку»: їм і вийти на прогулянку нікуди, адже за 6 метрів справа і зліва – житлові будинки. І більше нічого. Щоправда, ще ж «розливайка» є…
«Першою ластівкою» такого державного гуманізму стало те, що одного вечора бомж побив вікна у будинку пані Юлі: шукав, де можна безплатно поїсти супчику та переночувати. Хоч і бомж, але про соціальні наміри влади знає.
Небажані сусіди
Кияни – сусіди «Маяка» не розуміють, навіщо переселяти бомжів із Ясногородки до Києва. Там – більше простору, свіже повітря, природа – справжній санаторій, а тут все-таки мегаполіс, асфальт і з місцем сутужно. Світлана Федорівна (вона взяла на себе обов’язки секретаря комітету) побувала у Ясногородці. І тамтешні селяни їй пояснили, що їхні краєвиди облюбували київські олігархи, які споруджують на землях Ясногородки справжні палаци. Звісно, вихованці центру соціальної реабілітації для людей без визначеного місця проживання їм як сусіди не підходять.
А що з цього приводу думає очільник центру Олександр Філіпов? На моє запитання, коли мешканці Київського центру соціальної адаптації престарілих, інвалідів та осіб, що не мають місця проживання, переїдуть на «Лису гору» і скільки їх на цей час у Ясногородці, відповів категорично: «Це не моя компетенція надавати вам таку інформацію. Мій обов’язок: прийняти людину, одягнути, взути, нагодувати, про все інше розпитуйте у Головному управлінні соціального захисту населення».