Українську не пускають в кіно
Апеляційний суд Києва відмінив постанову уряду, зініційовану колишнім віце-прем’єром В.Кириленком, яка зобов’язувала кінопрокат обов’язково здійснювати українське дублювання зарубіжних фільмів. Нагадаємо, що кабмінівська вимога передбачала з 1 вересня цього року «навчити» говорити державною мовою 20 відсотків імпортної кінопродукції, з нового року – майже половину, а з літа 2007-го – понад 70 відсотків.
Отже, лише місяць протрималася чинною урядова постанова про дубляж. Вирішено українську мову таки не пускати на екрани, хоча вже перші спроби дублювання українською американських хітових стрічок засвідчили, що можемо робити дубляж на високому професійному рівні, який належно оцінений глядачами і мав непогані прокатні показники.
Нині народний депутат В.Кириленко вирішив боротися далі, оскаржуючи судове рішення, яке збагнути непросто: український суд заборонив пускати державну мову в кіно. Сподівається, що його підтримає нинішній Кабмін, який вимагатиме виконання урядового рішення. У мене особисто великий сумнів, що наступник Кириленка в уряді Януковича – Д.Табачник кинеться в бій за українську мову, як і загалом нинішній Кабмін, більшість членів якого сповідують партійну ідею, яка полягає в турботі насамперед про російську мову.
Пригадується, ще задовго до набуття чинності 20-ю урядовою постановою з назвою «Деякі питання розповсюдження і демонстрування фільмів» президент Асоціації сприяння розвитку кінематографа Михайло Соколов запевнював, що ініціюватиме саботаж цього урядового рішення. Життя показало, що в нинішніх умовах це зробити дуже легко: судді допоможуть, будучи впевненими, що їхнє рішення відповідає умонастроям нинішніх урядовців.
Звісно, годі було сподіватися, що наміри уряду Єханурова українізувати кінопрокат в Україні вдасться легко зреалізувати. Насамперед тому, що українського кінопрокату, як з’ясовується, ми й не маємо. Більшість дистриб’юторських контор – філії російської кінопрокатної монополії. Хіба їх проймеш патріотичними закликами зміцнювати державність української мови? Тим паче, що вимоги дублювання пов’язані із значними фінансовими затратами, які держава не бере на себе, а покладає на кінопрокат. А оскільки у цій справі мовний інтерес – російськомовний! – тримається на великих грошах, то навіть судові домагання переглянути рішення Апеляційного суду Києва, матимуть шалений спротив.
Висновок, на жаль песимістичний на цей час. Богдан Батрух, представник американських дистриб’юторів з компанії «B&H Distribution», які, до речі, погоджувалися виконати вимоги 20-ї урядової постанови, сказав: «Якщо не українізувати кінопрокат сьогодні, то це не вдасться зробити ніколи». Доводиться визнавати, що ситуація хилиться до «ніколи».