Дон Кіхот і жарт від Булгакова
Найкращий літературний твір усіх часів і народів – роман Мігеля де Сервантеса «Дон Кіхот». Такий висновок Нобелівського інституту в Осло (Норвегія). Героїв видатного твору, якому вже виповнилося 400 років, незабаром можна буде побачити поблизу Хрещатика. Цієї суботи та неділі (28-29 жовтня) в Національному академічному театрі імені Лесі Українки – прем’єра вистави «Дон Кіхот. 1938 рік» Михайла Булгакова (за Мігелем Сервантесом).
Хтось здивується: до чого тут 1938 рік? Тож нагадаємо: інсценізувати однойменний роман видатного іспанського письменника Театр ім. Є.Вахтангова запропонував 1937 року «літературному вовку на полі словесності того часу» Михайлу Булгакову. Уже через рік п’єса була готова. Булгаков дуже любив роман Сервантеса і, працюючи над п’єсою для театру, навіть вивчив іспанську мову, аби читати знаменитий твір в оригіналі. Весною 1939-го вахтангівці розпочали репетиції, але не завершили їх прем’єрою: театр змусили взятися за іншу, «революційну» виставу. П’єса ж «Дон Кіхот» за життя Булгакова не ставилася на сцені й не публікувалася. Це – сторінки історії.
– Коли ж наближалося
400-річчя від дня першого опублікування «Дон Кіхота» Сервантеса, посольство Іспанії в Україні перейнялося прагненням, аби твір Булгакова за Сервантесом знайшов сценічне втілення в місті, де народився Булгаков, – розповідає посол Іспанії в Україні Хав’єр Хіль Каталіна.
Автор сценічної композиції й постановки Михайло Рєзникович пригадує, що посольство Іспанії навіть передало до театру текст п’єси Булгакова «Дон Кіхот». Ось як іспанці шанують і знають своїх літературних героїв, якщо вони навіть з’являються з-під пера письменників інших країн.
– З великою пересторогою ми взялися за цю виставу, бо п’єса ніколи не мала сценічного успіху, – зізнається художній керівник театру. – Тож я націлився на видатного сценографа Давида Боровського, який колись був головним художником у Театрі ім. Лесі Українки, згодом працював у Театрі на Таганці в Москві, в багатьох столицях Європи. З допомогою видатного сценографа Давида Боровського дуже нелегко та все ж знайшли сценічне вирішення, що лягло в основу вистави.
По-своєму, без штампів-нашарувань, театр подивився і на образ зброєносця – Санчо Панса (у ролі Давид Бабаєв, Віктор Алдошин). Він – як доповнення Дон Кіхота (у ролі Олександр Гетьманський), вони вірять, що світ повинен бути кращим і чистішим. Давид Бабаєв зізнається, що це найскладніша роль, яку йому доводилося будь-коли грати в театрі.
Вражає в спектаклі й музика Юрія Шевченка, одного з найкращих театральних композиторів України. Музична тема вистави – складна, поліфонічна. Оскільки Булгаков дуже любив оперу Ш.Гуно «Фауст», то композитор не міг цим знехтувати. Отож дуже логічно «вплів» у цю виставу музику з «Фауста». Використовуються у виставі й мелодії 30-х років, і радянські пісні.
– Вистава багатопланова. В ній чимало фактів із життя самого Булгакова, багато його думок – про владу і людину духовну, яка йде проти течії, відстоюючи свої духовні інтереси. Людина, яка займається творчістю, обов’язково колись піде проти влади, – розповідає пан Рєзникович. – А якщо ніколи не піде проти влади, вона ніколи не буде й справжнім художником.
Насамкінець Михайло Юрійович сказав про театральний сюрприз: «Кожен, хто прийде на прем’єру, одержить конверт «із одним чудовим, гострим жартом Булгакова» на двох сторінках. Жартом, на який міг наважитися тільки сам Булгаков».