Української мови вчить «Вечірка»…
Київ, хоч і українська столиця, але різноманіттям газет та журналів рідною мовою похвалитися не може. А що вже казати про східні регіони. Видавці помилково вважають: якщо тут домінує російська, то україномовній періодиці вона шансів не залишає. І помиляються.
У Кривому Розі живе моя давня приятелька Таміла Шапар. Із нею бачимося зазвичай раз на рік. Улітку вона з дітьми приїздить на гостини до матері в село Старосілля на Черкащині, і я теж навідуюся на свою малу батьківщину. Слід сказати, що її мама Зінаїда Олексіївна Тернова є активною читачкою «Вечірнього Києва» вже кілька років поспіль. «Прочитаю «Вечірку» – і ніби в Києві побуваю, – частенько каже сусідка. – От якби ще її приносили вчасно, а то, буває, збирають за весь тиждень»…
Якось зайшла до сусідки, щоб привітатися з Тамілою, і застала її за такою роботою: з доньками-школярками Лізою та Веронікою перебирали нашу газету за ціле півріччя, вирізали деякі статті і складали в папку.
– У нас, у Кривому Розі, на газети українською натрапити важко. А у «Вечірньому Києві» стільки цікавих статей про цікавих людей науки, культури, політики, про яких мало знаємо. Ось вирізали статтю про отамана Сірка, про Петлюру, Винниченка. Діти вивчають історію, пишуть реферати, отож їм і згодиться, – переконувала мене приятелька.
Згодом читачів у «Вечірки» додалося. Тепер її передплачує і сім’я Олега та Таміли Шапар із Кривого Рогу. А нинішнього літа приятелька показала мені словничок українських слів, виписаних з газети.
– Отак української мови своїх дівчаток вчимо за «Вечіркою»! – запевняє Таміла. – І цікаво, й корисно.