Що на солдатському столі
Пригадую, коли я розпочинав дійсну строкову, видавали нам у їдальні через день: 10 г вершкового масла, кварту киселю або компоту з сухофруктів. Протягом проходження служби (1965–1968 роки) я і мої однолітки стали отримувати 20 г масла щоденно. І кисіль (компот) теж пили вже щоденно. Жити ставало краще, жити ставало веселіше – згадували ми слова «вождя всіх часів і народів».
Особливу радість у нас викликало те, що кожного дня давали шматок оселедця. Отими шматками, складеними у метри, вимірювали ми час, що залишався до «дембеля». Ніхто з нас не нарікав на солдатські харчі. Кожен рік командир частини відряджав до «хлібних» регіонів команди військовиків для заготівлі картоплі, капусти, буряків, моркви, цибулі. Все це до середини весни перетворювалося на гній, і в розкладах харчів домінували вже крупи, макарони. І так до настання чергових холодів. Загальний висновок: від голоду в армії не потерпав ніхто.
Не потерпає й сьогодні. Кажу це впевнено, бо періодично буваю у війсь-кових частинах і знаю: питання харчування стороковиків навіть у найвіддаленіших гарнізонах працівники тилу вирішують (правда, з оселедцями стало сутужніше, але на солдатському столі з’явилася здоба). Щоправда, за картоплею в деяких гарнізонах військовиків уже не відряджають. Її завозять із невеличким запасом представники комерційних структур, у тому числі державних підприємств Міністерства оборони України. Вони виборюють тендер на забезпечення харчуванням солдатів і сержантів. Про це ми й говорили з генеральним директором концерну «Військторгсервіс» Петром Пукіром. Саме до складу цього господарського об’єднаня входить підприємство «Білоцерківський військторг», який очолює Людмила Рябич. Саме ця організація виграла тендер на забезпечення харчуванням гарнізонів у Білій Церкві та Дівичках. Перемогу у тендері білоцерківським вій-ськторговцям забезпечило те, що вони запропонували вартість повноцінного триразового харчування одного військовослужбовця на рівні 12 грн. 25 коп.
Значно урізноманітнили й солдатське меню. Готуються дві перших страви – на вибір. Вареники, голубці, котлети, холодні закуски, соуси. У вихідні пригощають фруктами, ягодами, печивом, медом, лимонадом.
Аби калорійним був солдатський стіл, стараються і всі підсобні господарства військторгу, його сільгоспугіддя, переробні цехи. Тобто, маємо замкнений цикл виробництва. Взяв на себе «Білоцерківський військторг» і солдатський сервіс. У цих військових підрозділах нема тепер нарядів на кухню, армійський транспорт не возить картоплю чи капусту. Не відволікаються військові на роботи по утриманню та експлуатації об’єктів продовольчої служби (складів, холодильних камер, кухонного устаткування тощо).