Хижі діти
Немилозвучне словосполучення «діти вулиці» щоразу викликає суперечливі почуття. Хлопчикам і дівчаткам, які позбавлені щасливого дитинства, щиро співчувають. Коли їх бачиш, болить душа. Але є й інший бік: люди таких остерігаються, обходять стороною. І теж мають для цього підстави: бездоглядні підлітки зажили недоброї слави. Зачерствілі душею, жорстокі.
Історія, яка сталася на Подолі, шокує вже тим, що дійові особи кримінальної справи – хлопчаки й дівчатка, декому з яких не виповнилося ще й 15 років.
Убивство схвалили одностайно
Причини, що змусили Віталія замислити вбивство, зі здоровою психікою збагнути важко. Однак у вуличному колективі наміри хлопчака підтримали всі. Він поскаржився, що дівчина з його компанії поширює про нього плітки. Звинувачує в тому, що він нібито відбирає в неї зароблені гроші. Стерпіти таке Віталій не може, отож… Ніхто з «вуличних» і слова не сказав проти. Всім хотілося помсти, наче якоїсь розваги. Дехто зголосився посприяти у знищенні людини.
– Своїх знайомих я зустрів біля Кирилівської церкви, де вони зазвичай жебракували. Дівчата, назбиравши чималу суму, попрямували в бік Подолу. Я наздогнав їх і сказав, що хочу вбити Люду. Попросив їхньої допомоги, вони одразу ж погодилися. Сказали мені, що заманять подругу до напівзруйнованого будинку: мовляв, на неї чекає хлопець, – розповідав у залі суду Віталій.
Люді сказали, що хлопець, який їй давно подобався, призначив побачення на Подолі. О дев’ятій вечора вона прийшла на «побачення». Зловмисник планував за лічені хвилини розправитися з нею. Віталій, підкравшись навшпиньках, накинув на шию мотузку. Перелякана Людмила пручалася, як могла. Удавка не витримала, але жертва вже розпласталася на підлозі. Убивця, прихопивши її гаманця, вийшов до компанії.
Тріумфальним голосом він повідомив, що задушив Людмилу. Потім, висипавши з гаманця гроші, розділив порівну. По півтори гривні кожному.
Компанія взяла курс на Контрактову площу, аби з пивом відзначити успішне завершення задуманого. У всіх був настрій безтурботних людей, задоволених життям.
…Про жертву, мабуть, ніколи і не згадали б, якби 17-річна Світлана не зустріла Люду на Подолі…
Дівчата виправили помилку
Помітивши біля метро живу й здорову Людмилу, дівчата кинулися до нещодавньої покійниці, ніби нічого й не сталося. Як давні приятельки, розповідали про те, що сталося за її відсутності. А вона дивом залишилася живою. Не допитувалася, чому так вчинили з нею, не звернулася до міліції, не втекла чимдалі від підступних друзів.
– Я не міг змиритись із таким соромом: мене перестали б поважати після такого проколу. Тим більше, як побачив її веселою, вмить зненавидів, як найлютішого ворога, – продовжує свою розповідь підсудний.
Тож Віталій удруге звернувся до дівчат із пропозицією заманити Людмилу в якесь безлюдне місце. І вони без вагань погодилися. Так само легко, як і потенційна жертва знову повірила. Сценарій кари не вирізнявся оригінальністю. Знову напівзруйнований будинок на Подолі. Віталій, змінивши голос, заманив її в якесь провалля. Коли опинилася в пастці, схопив за підборіддя. Дівчина відчула на шиї холод ножа.
Коли Віталій залишив жертву, був упевнений, що цього разу не схибив. Але знову помилився: у тілі ще жевріло життя. Його «помилку» виправили дівчата.
– Я з хлопцями чекала на Віталія біля будинку. Коли він вийшов, ми вже збиралися йти. Але через кілька хвилин з будинку вибігли Світлана з Оксаною і заявили, що Люда ще жива. Намагається підвестися на ноги. Віталій хижо зиркнув у той бік і кинувся назад, – розповість на допиті 15-річна Марина.
Людмила плакала й просила її пощадити. Та де там. Озвірілий хлопець добивав дівчину цеглиною. Втретє Господь її не врятував.
Іти з вулиці не хочеться
Віталій засуджений до 13 років позбавлення волі. Під час слідства з’ясувалося, що вбивця вже мав проблеми із законом. У 16-річному віці потрапив до в’язниці за крадіжку, але за зразкову поведінку через рік вийшов на волю. Звичайно, доля цього молодика майже визначена.
Із тих дівчат, що брали безпосередню участь у вбивстві, лише одна опинилася на лаві підсудних. Вирок їй прозвучав не менш суворий – 13 років ув’язнення. А от двом іншим пощастило уникнути покарання: дівчата на той момент не досягли 14-річного віку. А отже, виявилися непідсудними. Можливо, доля подарувала їм шанс узятися за розум. Однак, свідчення на суді матері однієї з них переконали в протилежному. Жінка говорила, що не має впливу на доньку. Бідкалася, що не може змусити її ходити до школи. І все не збагне, що приваблює дівчину в жебрацькому житті. Ні вмовляння, ні покарання не діють на дитину. Тому вона просила суддів направити дочку до спеціальної навчально-виховної установи, яка доньку відгородила б від вуличного життя.
Водночас приголомшує і той факт, що ані на суді, ані в розмові зі слідчими жоден із неповнолітніх убивць не розкаявся у вчиненому. Свідчили вони без жодних емоцій, ніби переповідали сюжет фільму. Здавалося: вбивство товаришки для них – така собі дрібниця їхнього життя.