Тепер від непотребу не відмахнешся
Відходи життєдіяльності, тобто сміття, завдають багато клопоту. Ця проблема нині одна з найактуальніших не лише в Україні, а в усьому світі. Вітчизняні вчені також мають багато розробок та технологій, які здатні захистити людей від сміттєвої навали, але вони здебільшого знаходять зацікавленість за межами України, у нас же законодавці їх блокують. Приміром, досі не ухвалено закону «Про тверді відходи».
В Україні все ще вивозять непотріб на полігони, які забруднюють навколишнє середовище. А що вже казати про несанкціоновані звалища, куди потрапляє майже 30 відсотків небезпечних відходів. Їх утворюють підприємства, які не мають коштів для захоронення відходів.
У Києві та області близько 160 діючих підприємств, які «продукують» токсичні відходи.
Постало невідкладне завдання впорядкувати міжвідомчі відносини у сфері поводження з відходами: хоча цим займаються понад 30 державних відомств та організацій, проте толку мало.
– Слід скоординувати роботу в сфері поводження з відходами і для цього потрібна передусім державна підтримка, – вважає науковець Інституту геохімії навколишнього середовища НАН та МНС України Борис Горлицький. – Українські вчені пропонують створити «Статут поводження з відходами виробництва та споживання території». Ми розробили пілотний проект дії статуту на території Київської області і пропонуємо його на розгляд органів влади та місцевого самоврядування. Буде проведено моніторинг серед населення, науковці надаватимуть рекомендації органам самоуправління тощо.
До вирішення проблеми разом із науковцями долучилася й Асоціація міст України. Вона розпочала акцію «Чиста Україна, чиста Земля». Згідно з проектом, на Київщині планується побудувати сортувально-перевантажувальні станції відходів у Білоцерківському, Бородянському, Броварському районах потужністю 100 тисяч тонн сміття на рік. Такі об’єкти комплексно нині працюють в Одесі та Миколаєві.
– Загалом навколо Києва повинні працювати не менш ніж п’ять комплексів, які давали б раду відходам, – розповів виконавчий директор Київського регіонального відділення Асоціації міст України Гарій Мартін. – Звичайно, для цього потрібно не менш ніж 300 млн. доларів. Але вводити в дію такі об’єкти треба поступово, тоді проект буде корисним не лише екології, а й економіці. Адже це і наповнення бюджету, і створення майже трьох тисяч нових робочих місць.
У перспективі в кожному селі стоятимуть 16 тонні контейнери для сміття, отож потреба в стихійних звалищах відпаде. Сміття перевозитимуть на сортувально-перевантажувальні станції. На переробному заводі його спресовуватимуть у брикети. Цю продукцію застосовуватимуть для укріплення дамб тощо. Відповідальність за здійснення цього проекту більшою мірою ляже на органи місцевої влади. Але насамперед має бути державна підтримка, а кошти на це мають бути передбачені в Держбюджеті. Є сподівання на інвесторів.
А ще треба пояснювати місцевим мешканцям, що спорудження об’єктів буде лише на користь. Не секрет, що люди часто насторожено й негативно сприймають перспективи спорудження сміттєпереробних об’єктів, уявляючи їх лише такими, що будуть «диміти й смердіти». Не будуть, якщо застосовувати сучасні екологічно чисті технології.