Чай нікому не завадить
Удома і на роботі
З-поміж продуктів широкого вжитку чільне місце займає чай. Цей ароматний напій, що зігріває душу й додає бадьорості, ніколи й нікому не завадить. Його можна пити, насолоджуючись, у лютий мороз і в спеку, вдома на кухні, й за святковим столом, в кав’ярні чи ресторані й на роботі. Скажімо, у Китаї цей продукт – не лише бізнесовий товар, а й елемент культури, повсякденна потреба. У VIII ст. тут було встановлено суворі правила заварювання чаю, а у другій половині X ст. відбулася перша масштабна реформа приготування його. Спочатку вживали лише один сорт чаю – зелений, а у XIII ст. кількість сортів досягла сотні. Почали навіть влаштовувати чайні змагання, хто швидше вгадає сорт.
Для заварювання використовували гайвані – спеціальні чашки на зразок піали 200-250 мл, але з кришкою. У такій посуді можна чотири рази заварювати той самий чай. Найсмачніша – друга чашка.
Але достатньо історії – ліпше поговоримо про сьогодення, а саме: про сучасні сорти китайського чаю, яких чимало на полицях наших магазинів. Він є зелений, білий, жовтий, бірюзовий, червоний та чорний.
Зелений чай – це неферментований, тобто процес окислення (ферментації) його починається відразу після збору листя. Зібраний урожай нагрівають, і листочки скручуються, сплющуються, потім їх висушують. У них зберігається якість свіжого листка. Аромат напою також залежить від того, як він заварений. Так крутий окріп може зіпсувати чай, недостатньо гаряча вода не дасть йому розкритися, лише за температури +80оС він запахне на весь дім. Смак зеленого чаю ніжний, солодкуватий, без терпкості. Це – ідеальний літній напій, який втамовує спрагу.
Для білого беруть відбірну сировину – бруньки і молоденькі листочки із великою кількістю ворсинок. Листя прив’ялюють і відразу сушать. Такий чай смачний, прозорий і трішки жовтуватий. Коли п’єш, то спочатку ніби не відчуваєш його смаку, а лише під кінець починаєш розуміти, який це неперевершений напій.
Легендою вважають жовтий чай. Дуже довго його взагалі не вивозили з Китаю, і тільки Росія мала змогу обмінювати на нього хутро. Смак такого напою розкривається поступово, від чашки до чашки: що більше п’єш, то більше насолоди отримуєш.
Червоний китайський чай – це звичний для нас ферментований чорний. Іншими словами, у Китаї він червоний, а в Європі, на заході – чорний. Хоча у Китаї є свій чорний чай – «пуер». Він вилежується у кагатах і трохи бродить там. У нього специфічний смак, декому може й не сподобатися. Але такий чай дуже корисний для здоров’я.
Секрети п’янкого аромату
Приготування чаю – справжнє мистецтво. Треба взяти чистий порцеляновий або фаянсовий чайник (металевий не годиться), сполоснути його окропом й насухо витерти рушником. Засипати традиційну норму (чайна ложка на чашку плюс ще одна – на чайник) і на третину залити свіжим, не перекип’яченим, окропом, коли вода нагадує молоко. Чайник накрити лляною серветкою (льон не пропускає ефірні олії, але дає змогу вийти зайвій волозі).
Через хвилину – півтори долийте води, але так, щоб чверть чайника була не заповненою. За такої умови напій буде ще ароматнішим. Якщо на поверхні рідини з’явиться бура плівка, чай заварили правильно і через кілька хвилин можна ним насолоджуватися. Певна річ, заварка, яка перестояла, міцніша, однак починає гірчити, аромат надміру різкішає. Згідно з традицією, наливши першу чашку, її зливають назад. Узбеки таку процедуру називають «оженити» чай, а монголи, тібетці, калмики – «гонити духів». Якщо цього не зробити, то ефірні олії, складові ароматичного букету, сконцентруються і потраплять лише до першої чашки.
Власне, кожен сорт чаю має свої секрети приготування. Скажімо, чорний потрібно заварювати крутим окропом (100оС), попередньо сполоснувши ним чайничок. Зважте також, що тверда вода погіршує і колір, і смак напою, залишає на стінках чашки наліт. Заварка чорного чаю повинна настоюватися бодай 3 – 5 хвилин. Зелений чай також варто заварювати м’якою водою-окропом. Причому, настоюватися така заварка має довше – 4–6 хвилин.
Пакетик, який завоював світ
Певна річ, готувати чай у чайнику, сидячи біля самовара, можна лише у себе на кухні. На роботі чи в дорозі, зручніше скористатися пакетиком. Таке ноу-хау винайшов 1904 року американець Томас Салліван, який постачав чай до ресторанів Нью-Йорка. Насправді існує кілька версій цього відкриття, наприклад, у пакетиках заварювали чай солдати на фронтах Першої світової війни. Салліван запропонував своїм клієнтам чай у невеличких шовкових мішечках. Пізніше шовк замінили на папір, і зручний пакетик почав швидко завойовувати світ.
За сто років він змінив свій імідж: у нього з’явилася ниточка із ярличком. Існують пакетики для чашок і чайників. Утім, справжні шанувальники цього напою дотримуються такої думки: «Чай у пакетиках п’є лише той, хто нічого не розуміє в чаї».
Пакетований чай має свої переваги і свої недоліки. До переваг належить зручність при користуванні, а щодо недоліків, то найсуттєвішим є те, що 80 відсотків його вартості викидаєш на смітник. Саме стільки коштує паперова упаковка й ниточка з ярликом. До того ж пакетований чай не такий ароматний. Заварювати його можна як у чашці, так і в чайнику. Англійці надають перевагу останньому способу і недаремно: із одного пакетика таким чином можна отримати кілька чашок напою. А ще вони економлять на ниточці та ярликові.
Оселедці – йому не сусіди
Нині, хвалити Бога, не треба купувати по кільканадцять пачок чаю, із запасом, бо ж цей товар не є дефіцитом. Для нього у супермаркетах відводять спеціальні відділи: вибирай, що душа бажає. Проте не завжди пачку чаю, яку придбали щойно, поспішаємо розкривати. Тож де його зберігати? Це вельми ніжний продукт, який легко вбирає вологу і різні запахи. Зрозуміло, що оселедці, ковбаса, прянощі – йому не сусіди.
Найкраще зберігати чай у теплому, сухому приміщенні на відведеній для нього поличці. Це має бути шафа, яку можна час від часу провітрювати. Доцільно придбаний продукт відразу пересипати у склянну чи фарфорову банку зі щільною кришкою. Посуд має бути невеликим, аби частіше поповнювати його свіжим чаєм і щоб не вивітрювався його аромат. Що стосується пластикових коробок чи паперових пакетів, то в них не варто зберігати такий делікатний продукт. Цих же правил мають (!) дотримуватися і реалізатори чаю. Однак у бакалійному відділі гастроному, де зазвичай купуємо чай, часто-густо продають не лише лавровий лист чи корицю, а й інші продукти з різким запахом. Отже, ліпше купити чай у спеціалізованому відділі, а ще краще – у спеціалізованому магазині.