Познайомтеся з Гнилоквасом і Гнилосиром
На відміну від деяких слов’янських держав, де прізвище – це ім’я дідуся (наприклад, Георгій Іванов), а по батькові не вживається, в нас прізвище може означати будь-яку річ, тварину, рослину тощо. Приміром, у Приірпінні зустрічаються прізвища «продуктові»: Цукор, Кава, Галушка, Гарбуз; «привітальні»: Добрийвечір, Спасібо; «тваринні»: Козка, Козел, Баран, Зайчик. До речі, таких найбільше не люблять їхні власники і найчастіше змінюють. Так, особи, які мали прізвища Лось, Медвідь, Курочка, Сова, отримали інші.
Нині процедура зміни прізвища стала демократичнішою. Якщо ще 10 років тому, приміром, в Ірпені тих, хто захотів перейменуватися, було близько десяти, то нині – 50-60. Нині уже не потрібно зазначати причини. Найчастіше хочуть узяти прізвище матері або чоловіка, чи навпаки – дівоче. Трапляються випадки, коли внаслідок другого шлюбу матері дитина бере прізвище вітчима. Або батьки припустилися граматичної помилки, починається плутанина в документах, доводиться якомога швидше приводити родинні прізвища, як кажуть, до спільного знаменника.
Змінюючи прізвище, слід взяти дозвіл у міліції (якщо, звичайно, це не при одруженні). Зафіксовано в Ірпінському ЗАГСі й випадки зміни імені та по батькові. Наприклад, Галина стала Ганною, а Мамедович – Михайловичем. Але все ж, незважаючи на дивність чи неблагозвучність деяких прізвищ, люди передають їх своїм нащадкам із покоління в покоління. І прийшли до нас ще з козацьких часів Вернигора, Рубайло, Гетьман, Макогон. Не молодші за них – Панийван, Преподобний, Голобородько, Вус, Нога. А вже Совхоз чи Осколок – більш сучасні. Є у нас в регіоні свої Цезарі, Паскалі, Гофмани, Боярські та Нікуліни.
Усі неблагозвучні прізвища теж склалися історично. Тому в Приірпінні можна познайомитися з Гнилоквасом і Гнилосиром, Криволапом і Дулькою тощо.
Звичайно, діти не винні, що їм у спадок переходять неблагозвучні прізвища. Але, проживши з ними багато років, звикають і не звертають уваги на образи людей, якщо такі трапляються. І треба зазначити, що у таких прізвищ є й свої переваги: їх не забудуть. Будьте певні! Це вам не сотні частовживаних Іванових, Петрових, Сидорових чи Петренків, Коваленків, Бондаренків. Зокрема, вчителі запам’ятають на все життя, навіть раз промовивши: «До дошки підуть – Наприклад і Спасібо».