Не за правилами, а всупереч їм діють і даішники, і водії
Прокуратура міста Києва встановила істотні порушення законів України «Про міліцію», «Про дорожній рух», Кодексу України «Про адміністративні правопорушення» у діяльності підрозділів Державної автомобільної інспекції при притягненні громадян до адміністративної відповідальності за порушення правил дорожнього руху та виконанні постанов у адміністративних справах.
У чому це полягає? Наприклад, зі статті 265 названого Кодексу України у квітні 2001 року вилучено ч.6, яка надавала право працівникам міліції затримувати транспортний засіб і доставляти його на спеціальний майданчик. Проте понад чотири роки після внесення змін до закону посадові особи підрозділів ДАІ продовжували ухвалювати рішення про примусове переміщення транспортних засобів. Це тисячі автомобілів щороку.
Дехто з нас залюбки дивиться по телебаченню сюжети про роботу автомобільних евакуаторів. Але мало хто замислюється над тим, чи має право працівник ДАІ, скориставшись евакуатором, транспортувати автомобіль затриманого водія. Ні, згідно із законом, не має. Навіть якщо водій, скажімо так, не зовсім тверезий. Усе це потрібно спочатку документально довести. Ми ж ідемо у Європу, а там дотримання прав людини займає провідне місце у людських стосунках. Факти? Будь ласка. Працівники ДАІ Дарницького району В.Шипко та Р.Сіньков стосовно водія П. склали відповідний протокол. Кажуть, перебував той у стані сп’яніння. Вилучили автомобіль громадянина П., хоча про отой стан сп’яніння у встановленому порядку засвідчено не було. Суд закрив справу П. за відсутністю складу адміністративного правопорушення. Міліціонери, виходить, як унтер-офіцерська вдова, самі себе відлупцювали.
Звичайно, у жодному разі виправдовувати перебування за кермом у нетверезому стані не можна. І боротися з цим потрібно послідовно, бо, як відомо, водій-п’яничка – злочинець. Але ж, погодьмося, у правовій державі боротися зі злочинністю слід тільки законними методами. І тут треба нагадати, що працівники ДАІ у разі виявлення водіїв, які керують автомобілем у стані сп’яніння, не використовують усі надані їм права. Скажімо, майже не застосовуються такі заходи забезпечення провадження у справах про адміністративні правопорушення, як відсторонення від керування транспортними засобами та адміністративне затримання. На цьому наголосив у розмові з оглядачем «Вечірки» начальник відділу прокуратури Києва Владислав Малишев.
Поширеними залишаються корупційні правопорушення серед працівників Державтоінспекції. Це проблема, бо правопорушник згоден пройти через усі кола пекла, ніж на законних підставах… «здолати» нашу судову систему і сплатити штраф. А штрафи ж мізерні. Тому «каскадеру» вигідніше віддати десятку чи дві працівникові міліції. Звичайно, рядовий чи сержант завжди знайде, як пристосуватися і взяти оті десятки. Є й інші види хабарництва. Наприклад, інспектор О.Гаращенко за видачу довідки про дорожньо-транспортну пригоду отримав від власника автомобіля І.Караповцева хабара. Звичайно, таких інспекторів намагаються карати, зокрема, і притягненням до кримінальної відповідальності. Втім, я невипадково вжив слово «намагаються». Річ у тім, що довести отримання хабара надзвичайно складно, і далеко не кожен автоінспектор-правопорушник отримує догану або ж потрапляє (це залежить від розміру хабарів) на лаву підсудних.
Є в нашому місті й багато фактів безпідставного складання протоколів за порушення правил дорожнього руху. До честі наших судів, вони ретельно розбирають справи по суті і нерідко виправдовують незаконно звинувачених. Приміром, Голосіївський районний суд свого часу припинив справу стосовно громадянина І.Огребного, який відповідно до протоколу, складеного інспектором ДАІ В.Синченком, притягувався до адміністративної відповідальності. Загалом, районні суди Києва протягом тільки минулого року за відсутністю складу адміністративного правопорушення припинили понад дві сотні справ. Це добре, коли справедливість перемагає. Але ж не можна не помічати, що суди часто-густо роблять зайву роботу з вини міліції. За виконання якої, до речі, сплачує вітчизняний платник податків. Так як і за дослідування справ, недбало розслідуваних міліціонерами.
Буває і таке, що, всупереч вимогам Положення про порядок видачі посвідчень водія та допуску громадян до керування транспортними засобами (затверджено постановою Кабміну України № 340 від 8 травня 1993 року), посвідчення водія у порушників за постановами суддів не вилучають. Цікаво, що всім працівникам органів внутрішніх справ достеменно відомо: такі порушники мають повторно складати іспити з теорії та практики керування транспортним засобом. Принагідно зазначу, що повторний іспит – це ще і надходження коштів до бюджету, які йдуть на утримання міліції. Мабуть, у такому разі переважають особисті інтереси. Такі інтереси вступають у протиріччя із державними ще й тому, що нерідко громадяни припускаються повторних грубих порушень. Так, водій С.Попович був позбавлений судом права керування транспортними засобами на один рік. Постанова суду залишилася невиконаною. С.Попович продовжував керувати транспортним засобом і невдовзі скоїв дорожньо-транспортну пригоду. Тож йому, звичайно, повторний іспит не завадив би. Хоча б як попередження про необхідність бути за кермом гранично уважним.
Хочу ще раз нагадати відоме: правила дорожнього руху для того і розроблено, щоб їх виконувати. Втім законодавчо визначено і вимоги до працівників Державтоінспекції. І тільки виконуючи правила і вимоги обома сторонами, можна досягти порядку на дорогах. Але при цьому обов’язково слід дотримуватися всіх законодавчих норм стосовно водія. А він має виконувати їх, як того вимагає держава.
Євген ХОРУНЖИЙ, за сприяння відділу нагляду за додержанням законів про адміністративні правопорушення прокуратури м. Києва