На стежечці Собачій в затишку постою…

Рік Собаки незабаром вступить у свої права, і цікаво дізнатися, чи «увічнено» на київській мапі його «господаря». Деякі довідники дають дві назви: протока Собаче гирло і якась таємнича Собача стежка. Була, мовляв, на Печерську така місцевість. Не вулиця, не провулок, а саме – стежка.

Зі знавцем нашої столиці, одним із авторів книги «Київ. Короткий топонімічний довідник» Олександром Різником ми зустрілися  біля станції метро «Кловська». Він і розповів, що Собачка – це історична місцевість, колишній шлях у долині струмка Клов, а точніше, улоговина вздовж теперішніх вулиць Мечникова, Леоніда Первомайського та нижньої частини Печерського узвозу. Назва відома з першої половини XIX століття. У цій колись заболоченій низовинній місцевості було прокладено вузькі стежки, що правили за найкоротший шлях між Старим Печерськом і Хрещатиком. Одна з версій походження назви така: верхня частина Собачої стежки була настільки стрімкою, що після дощів або снігових заметів нею могли «продертися» лише собаки. Як район житлової забудови місцевість почали освоювати у середині ХХ століття, на початку 50-х років склалося її сучасне планування. До 1952 року неофіційну назву Собача стежка мала початкова, власне, «узвізна», стрімка ділянка Печерського узвозу (його верхню, платоподібну ділянку називали Понтонний провулок).

Подолавши крутизну, ми вийшли до початку колишньої стежки. Тепер тут дев’ятиповерховий будинок, асфальт. Проте ті, хто хоче скоротити шлях від вулиці Різницької до станції метро «Кловська», цілком успішно користуються стежинкою, навіть не здогадуючись про її цікаву назву.

Протока Собаче гирло колись таки існувала. Проте на початку 70-х років минулого століття вона перетворилася на затоку поруч з основним руслом Славутича трохи вище урочища Наталка.

Туди було переведено базу Українського товариства мисливців та рибалок. Коли ж почалася забудова Оболоні, із затоки брали пісок, отож вона стала глибшою й значно більшою за розміром.