Вихід Заварова

Офіційна прем’єра легендарного футболіста в ролі головного тренера канонірів

«Арсенал» отримав п’ятого в історії наставника представницької команди ще перед проміжним фінішом. Однак з об’єктивних причин Олександр Заваров, а мова, звісно, про нього, за матчем з донецьким «Металургом» спостерігав з ложі для почесних гостей. Відтак завтрашня зустріч другого за рангом столичного клубу з одеським «Чорноморцем» стане для новопризначеного тренера повноцінною прем’єрою.

Поява Заварова на капітанському містку муніципального клубу неодмінно підвищить інтерес до футбольного «Арсенала». Бо саме легендарний конструктор ігрової «Динамо-машини» зразка 80-х років минулого століття має чи не найвищу популярність в уболівальницьких колах Києва. Заваров-футболіст уособлював ігрову витонченість – на жаль, рідкісну для сучасного футболу рису. Не дивно, що й від Заварова-тренера чекають насамперед ігрового видовища. Його попередник, публічно задекларувавши бажання вигравати, а не вимучувати турнірні очки, матеріалізувати свій задум так і не зумів. Але в найкращих матчах «Арсенала» часів Олександра Баранова були присутні й жага безкомпромісної боротьби, й уміння гідно протистояти вітчизняним грандам. Олександр Заваров з програмним виступом на людях ще не з’являвся. Судячи з усього, і конкретні слова, і конкретні справи нового «головного» припадуть на зимовий антракт у чемпіонаті країни. Люди, що близькі до керівництва канонірів, запевняють: зміни в колективі насправді неминучі. Але поки що Заваров обмежився залученням до тренерської співпраці двох авторитетних фахівців: Олександр Башлай став начальником команди, Василь Євсєєв – другим тренером. Обидва, до речі, походять з Луганська, як і сам Заваров. Однак працювати їм довелося переважно в інших колективах: Башлай пробував сили в Ростові-на-Дону та Харкові, Євсєєв – у Полтаві та в столичному ЦСКА, де виконував обов’язки головного тренера першолігової команди. Василя Євсєєва, зрозуміло, добре пам’ятають і як висококваліфікованого футболіста: він, зокрема, виступав і в «зірковому» київському «Динамо», і в донецькому «Шахтарі», а вже в солідному віці навіть завоював Кубок світу серед ветеранів.