Різьбяр: «Ой під калиною»
Кажуть, скільки у людини талантів, стільки разів її поцілував Бог. Враховуючи те, що заслужений артист України, лауреат премії імені Катерини Білокур Василь Завгородній гарно малює, гарно співає та ще й не гірше різьбить, то його Всевишній цілував аж тричі. Хоча голова Київського осередку Національної спілки майстрів народного мистецтва України Ігор Пошивайло впевнений, що Бог приклав свої вуста й четвертий раз, – адже Василь Леонтійович ще й талановитий літератор.
Пересвідчитися в цих талантах можна у виставкових залах Спілки, де відкрито виставку творів Завгороднього, приурочену до його 80-річчя. Але найкращим подарунком для ювіляра став вихід у світ альбома із його творами: тому те, що торік він вважав зухвалою мрією, тепер стало реальністю.
На виставці багато картин, на яких зображено Тараса Шевченка. Також широко представлена козацька тематика, зокрема картини на теми дум (про смерть Богдана Хмельницького, про Коваленка, про Олексія Поповича, Івана Богуславця, Івана Богуна, про смерть козака на Кодині та смерть козака-бандуриста). А назви деяких дерев’яних скульптур замилують ліризмом – «Несе Галя воду», «Добрий ве-чір тобі, зелена діброво».
Найчастіше відвідувачі зупинялися біля дерев’яних бюстів вождів Помаранчевої революції – Віктора Ющенка і Юлії Тимошенко. На виставці вони стоять поряд. Ще одна спадщина революції – погруддя усміхненої «Жінки з Майдану».
Попри захоплені оди відвідувачів виставки, родичів та колег по мистецтву, сам ювіляр скромно зазначив: «За останні 70 років я особливо не порозумнішав. Коли мені було 10, я змайстрував із дощок звичайну балалайку, коли ж виповнилося вісімдесят – оцю бандуру». Але глядачі гідно оцінили дотепність майстра, бо з другого боку порожнистого дерева у вигляді бандури вирізьблено скульптуру «Ой під калиною».
А на завершення ювіляр заспівав кілька пісень разом із Марією Миколайчук, Валентиною Ковальською та Ніною Матвієнко, перетворивши тріо «Золоті ключі» у квартет. Деякі пісні виконували хором, бо зала не залишилася байдужою до відомих фольклорних хітів.
Василь Леонтійович співає та малює із дитинства. Пройшовши фронт, 1955 року закінчив Київську консерваторію з вокалу в класі Івана Паторжинського, працював у різних колективах і філармоніях. Як соліст хору імені Григорія Верьовки об’їздив півсвіту, майже ніколи не розлучаючися з фарбами. Пізніше захопився коренепластикою, різьбленням по дереву, працюючи в різних жанрах, матеріалах і техніках.
Твори Завгороднього зберігаються в музеях Києва, Переяслава-Хмельницького, Полтавщини, Грузії, а 2003 року близько двох сотень його творів збагатили скарбницю Національного історико-культурного заповідника «Переяслав», покликавши до життя «Музей козацької слави у творах В.Завгороднього».