Сам пройшов Тарасовими стежками

Майстер, який цитує рядки Кобзаря в багатьох своїх полотнах. І вони виявляються сьогочасними і пророчо мовлять про нас, як у нинішній роботі Миколи Лихошви про Помаранчеву революцію. Цю багатофігурну композицію він розпочав давно, але не поспішав продемонструвати, на зразок інших пафосних відгуків на подію, що швидко заявилися в образотворчому мистецтві. Може, цінним і неперехідним мотивом його картини є віра в ідею, яка зібрала народ на майдани, і попри всі розчарування художник все ж вважає обов’язком увічнити цей злет народного духу. Так само не відпускає його інша, вже також «немодна» тема – повоєнна весна, та перша біла хатка на тлі чорних згарищ, яку зводили толокою вдові всім селом.

Я ж уперше побачила його баркаси в тихій затоці і човни, обліплені лататтям, у картинах, майже мініатюрних для живопису, і пережила інтуїтивне відчуття, що знову поринатиму в настрої, пережиті дитинством і юністю: вітряк на пагорбі, хати в захмар’ї бузків і човник, у якому нагрілася проти сонечка нахлюпана калюжка води. І ще тоді, на персональній виставці Миколи Лихошви в Національному музеї Тараса Шевченка до 190-річчя Кобзаря, я подумала про його талант повертати нас у світ дорогих і простих образів такою шляхетною манерою живопису: ці імпресії з українськими вітряками і баркасами витончені, ніби музика Дебюссі. Та ж гама почуттів.

У його дитинстві матінка дозволяла обклеювати малюнками всі стіни в хаті. Вона вгадала талант дитини. Та ще ж на чільному місці в домі був портрет Шевченка. «То наш родич», – сказала якось маленькому синові. Зимовими вечорами читала їм із сестричкою «Кобзаря». Микола Петрович і тепер згадує, як вразили його поеми Шевченка. Дівчину з «Тополі» він виглядав поміж тих тополь, що росли понад шляхом. Від матері Оляни Давидівни він і дізнався, що їхні зв’язки з Шевченком – по лінії рідного брата поета – Микити Григоровича, дочка якого Ярина вийшла заміж за кирилівського селянина Уласа Ковтуна. З тієї великої родини і бабуся Миколи Петровича Агафія Ковтун-Дивна. Найяскравіші враження від свого роду художник переповідає й дотепер у полотнах, відтворюючи по пам’яті вже зниклі пейзажі дорогих місцин. Недільний день у Кирилівці 1944 року, вмиті дощем черешні, райська зелень садів, які ще залишилися не понівеченими війною, вони з мамою прийшли перевідатися з родичами. Спершу зайшли до Харитона Шевченка: як правнуку великого поета, йому побудовано хату під залізним дахом. Стояла вона при березі, а з протилежного боку виднілося обійстя, де колись мешкав дід Тараса Шевченка Іван. Там біля воріт ще лежав камінь з викарбуваною пам’ятною датою. У рідному селі Гнилець малий Миколка Лихошва бачив тільки біленькі хати під соломою, тож його вразив просторий будинок музею, він уважно слухав розповідь екскурсовода. Та ще більше його вразили картини: «Катерина» Шевченка та «Повстання гайдамаків в Умані» Їжакевича, майбутній художник вперше бачив картини в кольорі. Він уже до цього жив бажанням вималювати весь довколишній світ. Микола Петрович розповів, що кожний господар тоді по-своєму облаштовував чарівний краєчок обійстя, яке збігало до ріки, тож гайки, верболози над кладкою, водяні млинки були неповторними, і якби збереглися донині, ці краєвиди стали б коштовною природною і етнографічною оазою. Та все загинуло водночас, переоране, викорчуване. Ось і тому ще пишуться пейзажі рідних місць тільки по пам’яті: «Моринці. Зійшов дощ», «Обрії села Хлипнівки», «Полукіпки», «На роздоріжжі сіл Моринці – Будище». Він залишився відданим співцем цього краю, може, тому таким переконливим романтиком, що сам пройшов Тарасовими стежками і бачив правдиву історію своєї землі.

Микола Петрович на посаді старшого викладача художніх основ Київського державного інституту декоративно-ужиткового мистецтва імені Михайла Бойчука віддано працює нині зі своїми студентами, захоплено розповідає, яка обдарована молодь приходить у мистецтво. На його власні виставки теж приходить багато молодих живописців, яким імпонує тонке письмо і романтичний настрій цих полотен. А нині майстер у рідному навчальному закладі готує велику персональну виставку «Микола Лихошва і його учні».