«Крізь патину часу. Відроджене минуле»
Зупиняюся біля відновлених раритетів XVIII століття, які привіз із Гуцульщини до Києва кінорежисер Сергій Параджанов, для зйомок фільму «Тіні забутих предків». Це – п’ятисвічник, люстра і патериця. Вони – поміж пам’яток історії та культури, що експонуються в Національному музеї Тараса Шевченка на виставці «Крізь патину часу. Відроджене минуле».
Ходиш залами й ніби на невидимих крилах часу через тисячоліття й століття плинеш із епохи в епоху, із країни в країну. Ось – чотиритисячолітні вироби із скла і кераміки, колись розкопані археологами. Тут і старовинні ікони, книги, одяг і ще багато ужиткових побутових речей, які дійшли до нас і донесли дух і звичаї, культуру й живу історію своєї епохи. Україна – край давньої цивілізації – вабила люд зі Сходу й Заходу – купців і кочівників, і ще, й ще… Усі вони залишали на нашій землі свої сліди, пам’ятки, про які розповідають і прадавні археологічні знахідки, й предмети пізніших століть.
Але все руйнується з плином часу. Нині в 420 музеях України зберігається 11,5 мільйона пам’яток музейного фонду. Близько 70 відсотків цього фонду потребує реставрації, втручання різного ступеня. Саме цим, науковими дослідженнями, консервацією і реставрацією унікальних пам’яток минувшини, і займається Національний науково-дослідний реставраційний центр Міністерства культури і туризму України. Виставка, що триватиме до середини грудня, розповідає про досягнення українських реставраторів за останні 20 років. Представлено відновлені експонати із 30 музеїв нашої країни – Національного художнього, Дніпропетровського історичного імені Дмитра Яворницького, Національного музею історії України, Музею мистецтв імені Богдана та Варвари Ханенків та інших.
– Ця виставка – унікальна подія для України, – вважає генеральний директор Національного науково-дослідного реставраційного центру Світлана Стрельникова. – Центр повертає до життя десятки тисяч пам’яток, що прикрашають провідні музейні колекції.
Реставратори, люди рідкісної професії, піднімають завісу, показують на знімках, що експонуються тут, етапи відновлення шедеврів. Можемо побачити пам’ятку і до реставрації, і в процесі роботи над нею, і вже відновлену.
Наш співрозмовник – реставратор Олексій Белюсенко. Він же і дизайнер, оформляв усю виставку.
Саме він відновлював ту колекцію, яку привіз Сергій Параджанов із села Зелене з Гуцульщини.
– Після того, як у павільйонах кіностудії імені О.Довженка зняли фрагменти фільму, де використали церковні речі – п’ятисвічник, люстру і патерицю (її заносили в церкву під час служби Божої), усі ці експонати залишилися на кіностудії, пролежали кілька років, потім їх передали до Національного художнього музею. Експонати, особливо патериця, були в непривабливому стані. Патериця – дерев’яна, різьблена, з поліхромним розписом, посріблена – була непрофесійно залита гуашшю, – розповідає Олексій Бєлюсенко. – Довелося довго відновлювати – змивати ту гуаш і доробляти втрачені елементи за нормами реставрації. Ці унікальні вироби майстрів XVIII століття, виготовлені в стилі бароко, після закриття виставки знову повернуться до Національного художнього музею, як і всі інші експонати – кожен до свого музею.
Але ж саме тут, на виставці, можемо оглянути величезне зібрання з Музейного фонду України. І скульптуру Богоматері XVIII століття, і годинник кам’яний XIX століття з Національного художнього музею. Скриньку й пензлі (XIX cтоліття) Тараса Шевченка з Київського музею його імені. І екзотичні предмети східних народів – бальзамарій – I-II cтоліття, флакон у вигляді тварини – VII-VIII століття (Сирія). Руків’я та піхви з меча XIX століття (Японія) із Музею мистецтв імені Богдана й Варвари Ханенків.
І трикутний капелюх 1801 року, що належав царю Олександру I, – з Національного музею історії України.
Відновлені раритети віддзеркалюють розмаїття використаних художниками-реставраторами традиційних і сучасних матеріалів, оригінальних методик відновлення раритетів, розроблених Націо-нальним центром, а також провідними реставраційними центрами світу.