Обережно: трансізомери!
Нам якраз час відзначати 75-ліття з початку свідомого отруєння населення виробниками олієжирової промисловості. Бо саме 1930 року минулого вже століття в Радянському Союзі ввели в дію перші маргаринові заводи. Сировину для виготовлення нового на той час для нас продукту добували із соняшникової олії шляхом гідрогенезації. Цей термін із мови хіміків на звичайну перекладається, як перетворення рідкої олії на її тверду подобу за допомогою каталізаторів та високих температур. При цьому, як виявляється, утворюються дуже небезпечні трансізомери.
Відверто кажучи, минулого вівторка це слово почула вперше. Та це й не дивина, адже в Україні норм, що регламентують вміст цих дуже шкідливих речовин у харчових продуктах, взагалі немає. Ми лише починаємо говорити про необхідність розробки нових стандартів для харчів, зокрема для олієжирової галузі. Найцікавіше те, що ініціаторами цього стали не безпосередні виробники маргаринів та їм подібних продуктів, а Українська асоціація споживачів та Всеукраїнська рекламна коаліція, які з цієї нагоди організували досить представницький «круглий стіл».
Як розповіли авторитетні вчені-хіміки та провідні лікарі, трансізомери жирних кислот порушують роботу ферментів, підвищують рівень «поганого» холестерину в крові й сприяють серцево-судинним та онкологічним захворюванням, особливо раку грудей у жінок, товстого кишечника та простати в чоловіків. Найнеприємніше те, що ці злощасні трансізомери накопичуються і не виводяться з організму.
За словами завідуючої лабораторією гігієни харчування Інституту гігієни та медичної екології ім. О.Марзєєва Марії Гулич, згідно з інформацією експертів, у кондитерських виробах міститься від 30 до 50 відсотків цієї гидоти, у чіпсах – близько 30, у картоплі-фрі – близько 40. А їх, як відомо, особливо полюбляють діти та молодь. Тому доповнення, запропоноване головою Києво-Святошинського товариства захисту прав споживачів «Закон» Владиславом Андрущенком, до відомого гасла: «Захистимо вітчизняного виробника» словами: «… до повного винищення вітчизняного споживача», видається не таким уже й далеким від жорстокої правди жартом, якщо ситуацію терміново не змінити, ввівши відповідні обмеження для підприємств. І не тому, що без ухвалення стандартів, які відповідатимуть цивілізованим нормам, Україну не приймуть до Світової організації торгівлі, а передусім заради майбутнього нас, наших дітей та онуків і української нації загалом.
Учасники «круглого столу» обговорили також і питання маркування продуктів харчування. Адже, як справедливо зазначила завідуюча кафедрою продовольчих товарів Київського національного техніко-економічного університету професор Наталя Притульська, настав час створити такі умови, щоб споживач міг одразу визначити, продукція безпечна чи ні, і свідомо робити вибір.
Мене, як, до речі, й більшість присутніх журналістів, цікавило те, що ж усе-таки їсти, аби й далі не труїтися. Тому, коли й нам нарешті дозволили втрутитися в розмову, ми не втрималися й майже хором запитали: «А в салі теж є трансізомери?». На що учені та лікарі теж одностайно відповіли: «Немає!». А вже залишаючи зібрання, начальник управління стандартизації Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики Андрій Нелєпов наголосив, що справжнє українське сало їсти не тільки можна, а й потрібно.