Пора така нині стоїть, що все подумки повторюю Шевченкове: «Ми восени таки похожі хоч трошечки на образ Божий...»Осінь цього року побавила нас теплом. Хай би й трималася така погожа днина!Ці відтінки медово-золотисті, помаранчеві, краплак і неймовірно чистий жовтий колір – буйство згасання, компенсація неминучої втрати. Крізь шибку трамвая видно, як один за одним, навіть без вітру, зірвалися листки і, кружляючи, впали на землю.Усі пам’ятають мить, коли у садку чути, як...