Дари живильні сизої ожини
Блідо-блакитно-сизуватий, усипаний такого ж кольору колючками стовбурець, укритий широкуватими, по краю зубчастими листками, з одного боку зеленими, а з другого – теж сизуватими – це кущик ожини. А якщо це пора передосіння, коли вершечки гілок укриті темно-синіми очками ягідок, – то скромний кущик подарує вам запахущу смакоту цілих ґрон.
Ожину дуже поціновують за її справді цілющі властивості. У народі добре відома її в’яжуча, протизапальна, бактерицидна, потогінна й сечогінна дія, а також здатність заспокійливо впливати на центральну нервову систему, зменшувати у хворих на цукровий діабет кількість цукру в крові. Водні витяжки з листя ожини мають противірусну активність і цитотоксичні властивості, наголошує лікар-фітотерапевт Валентин Щербина.
Настій із листя або сушених плодів визнають як корисний засіб при проносі, дизентерії, катарі шлунково-кишкового тракту, при гострих респіраторних захворюваннях, навіть при пневмонії, а також у випадках підвищеної нервової збудливості, особливо при істеричних припадках, патологічному клімаксі (часті приливи крові до голови, безсоння, невроз тощо), і ще при нефропатії. Настій із листя, крім того, допомагає при кровохарканні, шлункових крововиливах, апендициті, водянці, цукровому діабеті.
Ось деякі рецепти. Роблять настій листя: дві столові ложки листя заливають півлітрою окропу, годину настоюють, звичайно ж, проціджують, а потім п’ють по півсклянки чотири рази на день, до їди. Як потогінний засіб: беруть дві столові ложки сушених ягід, заливають склянкою окропу і настоюють 15-20 хвилин. П’ють, готуючи кожного разу новий настій, протягом однієї-двох годин по дві-три склянки – не завадить.
Народні цілителі помітили ефективну дію ліків з ожини при недокрів’ї. Для цього суміш листя ожини, трави звіробою і квіток глухої кропиви білої, взятих у співвідношенні 2:3:2, настоюють три години на склянці окропу. П’ють, як правило, по три склянки на день.
Дуже добре, якщо восени вам удасться зібрати свіжі ягоди ожини (чи сизої, про яку мовимо зараз, чи якихось її інших видів, а їх немало). Їх можна використовувати як загальнозміцнювальний, жарознижувальний, а також заспокійливий засіб. Треба також запам’ятати: перестиглі ягоди виявляють легку послаблювальну дію. Гадаю, це особливо важливо для людей похилого віку.
Восени варто викопати корені ожини. Їх треба ретельно помити, подрібнити і дуже швидко висушити.
Коли використовувати? Як кровоспинний засіб – при гіперполіменореї (місячні зі значною крововтратою), апендициті, водянці, цукровому діабеті: дві столові ложки коренів заливають півлітрою окропу, настоюють годину і вживають по півсклянки чотири рази на день до їди.
Якщо ж дошкуляє діарея (пронос), дизентерія, а також кровохаркання, водянка чи розширення вен, готують чай: 20 грамів коренів (можна й листя, але трохи більше), заливають склянкою води, кип’ятять, настоюють, щоб утворилася приємна на колір коричнево-розовувата рідина і п’ють по півсклянки тричі на день.
Можливо, згодиться ще один рецепт: дві столові ложки коренів ожини заливають півлітрою води, настоюють протягом дванадцяти годин, а потім проварюють три хвилини, настоюють хвилин п’ять-десять і проціджують. Вживають тричі на день як в’яжучий, кровоспинний, протизапальний засіб по 150 грамів натще. Цей відвар ефективний і як зовнішній засіб для полоскання горла при ангіні, рота – при стоматиті, для примочок при екземах, для ванн при шкірних захворюваннях.
Із плодів ожини можна готувати смачне варення (кілограм ягід на кілограм цукру, витримати 12 годин засипаним, варити кілька хвилин, а потім добре укрити, або витримати у гарячій воді 2-3 години), напої (тут допоможе ваша фантазія), компоти тощо.
До речі, ця непоказна, на перший погляд, рослина належить до благородної родини розоцвітих. Тобто, родичка… троянди. Що ж, приємний родовід.
І в людей у пошані.