Чистилище для душі й думки
Епістолярна спадщина (початок 1960-х – 1998 рр.) видатного правозахисника, Героя України Вячеслава Чорновола ввійшла до IV тому його творів у десяти томах, що випускає видавництво «Смолоскип» за підтримки Міжнародного благодійного фонду Вячеслава Чорновола.
Відбулася презентація цього об’ємного IV тому (у двох книгах), що складається з розділів: «Листи з неволі», «До рідних», «До друзів і знайомих». Листи охоплюють період активної правозахисної діяльності Чорновола, в основному час ув’язнення в радянських політичних таборах та перебування на засланні. Упорядкування та коментарі – письменниці, шістдесятниці Михайлини Коцюбинської та молодшої сестри Чорновола – Валентини.
«Епістолярій Вячеслава Чорновола – це суспільно-культурологічний феномен, аналогічний епістолярній спадщині Івана Франка чи Лесі Українки», – зауважує член редколегії, його дружина Атена Пашко.
«Листи Чорновола і Чорновіл у листах – це єдине коло автора і адресатів – як колективний портрет певного середовища і певної доби», –
продовжує Михайлина Коцюбинська.
Справді, читаючи це листування, глибше, з подробицями пізнаємо ті часи радянського режиму, добу дисидентства. Коли говоримо про Чорновола – говоримо про цілу добу української гуманітарної інтелігенції – шістдесятників – Василя Стуса, Аллу Горську, братів Горинів…
Заглиблюючись у ті рядки, читачі пройдуть через чистилище для душі й думки. Бо ж це листи людини чеснот та інтелекту.
«Треба, щоб ті, хто приходить до влади, по-справжньому патріотично займалися Україною, щоб читали книжки Чорновола – вони так актуальні сьогодні», – це слова народного депутата України Рефата Чубарова.
Вячеслав Чорновіл постає не тільки як політик, а й глибинна особистість. Багато років перебуваючи в «зоні», все ж був своїм у позазонному культурному світі і позазонній культурі. Він не бажав бути викинутим із тих процесів, тримав руку на пульсі й сказав своє слово.
Як зауважує Атена Пашко; «Листи були для нього останнім бастіоном свого «я».
І в «зоні» відстоював права в’язнів, членів Гельсинської групи. Так, у телеграмі до Андрія Сахарова від 10.09.1979 р. просить підтримати вимогу – направити серйозно хворого політзасланця Олександра Сергієнка на обстеження до Києва чи Хабаровська. У листах знайдемо «підводні айсберги» – подробиці про події, які замовчувалися. Виступав і як літературний критик, рецензент. Є листи його дрібним почерком і на цигарковому папері – обсяг 25-28 сторінок – дуже цікаві рецензії на історичні книжки, на поезії журналу «Дніпро», огляд журналу «Мовознавство».
В ув’язненні Чорновіл вів зошити обліку кореспонденції. Занотовував не тільки дату й прізвище адресата, а й – короткий зміст листа. У його архіві – сім таких
зошитів від 5.01.1976 року до 16.08.1983-го. Кілька зошитів під час обшуку вилучило КДБ.
На засланні Чорновіл часто писав під копірку, аби, коли лист «загубився», можна було його відновити. Але багато листів втрачено. Не тільки до дружини, а й до політзасланців.
У епістолярії Чорновола – понад півтори сотні імен. Тож уклали словник імен, що подається в цьому томі. Є й іменний покажчик, і покажчик листів. Подано й коментарі, фотоілюстрації. Все це допомагає почути голос доби Чорновола. І – замислитися над сьогоденням України і своїм місцем у стрімкому вирі подій.