«Не був і не буду людиною другого сорту»

Коли бачу людину на милицях чи у візку, а надто ж – молоду, серце стискається від болю: «Господи, за що ти її так покарав, навіщо відібрав у неї щастя?» Тому, коли мені випадає нагода зустрітися з такими людьми як журналісту, довго розмірковую, у якому вбранні, з яким виразом обличчя, настроєм маю переступати поріг їхнього помешкання. Зазвичай, вони більше часу проводять у чотирьох стінах – наодинці зі своїм болем, горем, своїми проблемами і сприймають близько до серця кожне слово, жест,...

Дід Марко

Коли до відходу рейсового автобуса з Вінниці в напрямку Немирова залишалося кілька хвилин, у дверях з’явилася смуглява жіночка і, схлипуючи, жалібним голосом завела своє добре завчене: «Люди добрі, допоможіть. Потрібні гроші дитині на лікування». Дехто із пасажирів уже потягнувся до кишень у пошуках копійок, як раптово підійшов водій і, сердито підштовхнувши жінку до виходу, нагримав: «Я що тобі казав? До цього автобуса більше не підходити». Прохачка не розгубилась і, мовчки, без тіні...