Сезон відкрили усмішкою
Бадьоро й оптимістично розпочав свій 78-й сезон Київський академічний театр ляльок «Усмішкою клоуна», виставою одного з відомих українських дитячих драматургів Юхима Чеповецького.
У заповненому юними театралами Малому залі Національної філармонії – там (поки що у приймах) приймають своїх глядачів лялькарі – я й помітила серйозного та дуже зосередженого для такого гамірного місця Юрія Сікала, головного режисера театру ляльок.
– Традиційне на старті сезону запитання: що побачать маленькі глядачі у новому сезоні, які готуєте прем’єри?
– Серед нових вистав можна назвати «Слоненя» Г.Владичиної та «Пітера Пена» за Д.Баррі. До речі, інсценізацію цього твору зробив актор нашого театру Євген Огородній. Що ж до прем’єр, то найближчим часом очікується аж дві: вистави «Тарас» Б.Стельмаха, та «Лис Микита» за І.Франком.
– Чи буде нарешті очікуване новосілля?
– Так, незабаром ми будемо господарями свого театру на вулиці Грушевського, 1. Це дуже великий і жаданий подарунок київської влади найперше дітям і, звісно, нам, митцям. У нашій новій оселі буде два зали, експериментальний майданчик і навіть музей ляльок. Урочисте відкриття нового приміщення заплановане на 19 грудня.
– Новий сезон, нове приміщення... А творчі сили?
– Ми постійно працюємо із провідними українськими режисерами. Це – народний артист України, президент Міжнародної асоціації діячів театру ляльок в Україні С.Єфремов; режисер Хмельницького театру ляльок С.Брижань; заслужений артист України, завідувач кафедри театру ляльок при Національному університеті ім. І.Карпенка-Карого Л.Попов. Що ж стосується нових акторів, то тішить те, що театральний резерв поповнюється обдарованою молоддю. От і в сьогоднішній виставі роль клоуна гратиме молодий талановитий актор Євген Огородній.
– Розкажіть про цю виставу.
– «Усмішка клоуна» – надзвичайно життєствердна, добродушна та весела вистава. Розрахована вона на дітлахів дошкільного віку. Грають у ній три актори: згадуваний Євген Огородній, як я вже говорив, та двоє провідних майстрів лялькової сцени: Людмила Ясенівська (мишеня Мицик) та Володимир Малінський (кіт Кицик).
– Кажуть, діти – чи не найвдячніший глядач?
– Так. І дуже довірливий глядач: їх у жодному разі не можна обманювати. Адже вони щиро вірять у те, що бачать на сцені.
Для дітей різного віку і вистави різного рівня. Це стосується і засобів сценічного втілення, і складності порушуваних проблем. Одним із улюблених дитячих дійств є вистава-гра, коли маленькі глядачі залучаються до участі у тому, що відбувається на сцені.
– Наскільки я зрозуміла, ви щойно розмовляли зі своїми студентами. Скажіть, чи багато охочих грати, так би мовити, за ширмою?
– Вистачає. Два роки тому при Національному університеті ім. І.Карпенка-Карого було відкрито відділення лялькарів. Там навчають акторів, а з цього року і режисерів. Необхідність у кадрах величезна.
– Удачі в новому сезоні та творчої наснаги.
Яна НЕМІШАЄВА