Перші контрудари
Незважаючи на те, що 22 червня 1941 року фашистським військам на більшості напрямів західного кордону вдалося потіснити підрозділи прикордонників і регулярних частин Червоної армії, командування деяких формувань уже цього дня розробляло плани контрударів. Так, вирішено було відбити у німців місто Перемишль, що на річці Сян (нині це територія Республіки Польща).
Перемишль
Для наступу на місто з півдня командування 8-го стрілецького корпусу визначило зведений батальйон прикордонників під командуванням старшого лейтенанта Григорія Поліводи. На інших ділянках удару мали завдати підрозділи 4-ї прикордонної комендатури, а також кулеметна і протитанкова роти одного з полків 99-ї стрілецької дивізії. Отримати підтримку вони мали від 71-го гаубично-артилерійського полку цієї ж дивізії.
У призначений час заговорила артилерія, відкрили вогонь мінометники. Потім в атаку пішла піхота. Підрозділи дивізії та зведеного прикордонного батальйону увірвалися до міста. Розпочалися жорстокі вуличні бої.
Багато клопоту у бійців Поліводи було з майданом П’ять кутів. Із вікон чотириповерхового будинку, як із амбразури, били кулемети. Та бійці все ж наближалися до цього будинку. Першим в нього увірвався червоноармієць Щербицький. На нього кинулися двоє німців, але чоловік скосив їх автоматною чергою. В одній з кімнат другого поверху виявилася позиція кулеметного розрахунку. Щербицький ударом приклада збив з ніг одного гітлерівця, іншого викинув у вікно. У цей час старшина знищив ворогів, що перебували у підвалі.
Наші бійці відвойовували в німців вулицю за вулицею. На одній з них ведучи вогонь, танки врізалися в бойові порядки прикордонників. Та артилеристи знищили броньовані машини влучним вогнем.
До 17-ї години 23 червня правобережну частину Перемишля звільнили від ворога. Через день Інформбюро повідомило: «Наші війська знову заволоділи Перемишлем».
Наказом по 99-й стрілецькій дивізії всьому особовому складу батальйону Григорія Поліводи оголосили подяку, а старшого лейтенанта того ж дня нагородили орденом Червоного Прапора. Його призначили військовим комендантом міста.
П’ять днів наші підрозділи утримували стародавній Перемишль. І лише тоді командуючий фронтом віддав наказ про відступ. На світанку 28 червня останніми місто зі «станкачем» залишили лейтенант Татаркін і сержант Колякін.
Кілія-Веке
Після того, як фашисти обстріляли придунайські міста Ізмаїл, Рені, Кілію та Вилкове і захопили острови в дельті Дунаю, радянське командування вирішило здійснити перший рейд на окуповану територію. Під прикриттям вранішнього туману 23 червня прикордонні катери з бійцями штурмового загону, очолюваного капітаном Бордуновим, підійшли до острова Роздільний, з якого піхотинці багнетним ударом й вибили ворога.
Через день наші підрозділи здійснили ще один рейд – уже на територію Румунії, сателіта фашистської Німеччини. Удар завдали по ворожому гарнізону села Пардина на правому березі Дунаю. Штурмовий загін на чолі з лейтенантом Богатирьовим стрімкою атакою вибив фашистів з їхніх позицій і захопив чималі трофеї, зокрема важкі гармати.
Третій рейд було проведено 25 червня. Цього разу його здійснили солдати 79-го (Ізмаїльського) прикордонного загону та підрозділи 23-го стрілецького полку 51-ї дивізії.
Рано-вранці після артилерійської підготовки чотири бронекатери під прикриттям моніторів «Ударний» та «Мартинов» прорвалися з Кислицької протоки до мису Сатул-Ноу і висадили десант. У короткій сутичці наші бійці розгромили дві ворожі роти полонили 70 солдатів і офіцерів.
Перші рейди за Дунай підбадьорили радянських воїнів, тож наше командування вирішило завдати ворогові нищівного удару. Обрали для цього румунське місто Кілія-Веке, де були чималі сили фашистів, зокрема артилерійські частини.
Увечері 25 червня в штабі 4-го Чорноморського загону прикордонних суден зібралися командири катерів і штурмових груп. Капітан-лейтенант І. Кубишкін довів підлеглим наказ командування про проведення операції.
Першою висадилася група мічмана Обрізка. Бійці ввірвалися до ворожих траншей і закидали фашистів гранатами. Розпочався бій. На одному з вирішальних напрямків десантників контратакував ворожий батальйон, але з тилу по ньому вдарив наш підрозділ.
У першій половині дня 26 червня укріплений район фашистів перестав існувати. Десантники закріпилися на плацдармі. Водночас вони розгромили в Кілії-Веке піхотний батальйон, посилений артилерією та кулеметами, і румунську прикордонну заставу. А це – 200 ворожих солдатів і офіцерів убитих, 720 полонених, 8 гармат, 30 кулеметів, 1000 гвинтівок. Ізмаїльські прикордонні судна змогли маневрувати для артилерійської підтримки прирічних флангів сухопутних частин.