А дядечко той – Городецький
Давно не була в Пасажі й не знала, що і тут з’явилася паркова скульптура. Неподалік кафе «Вечірній Київ» сидить за столиком із філіжанкою кави статечний чоловік у капелюсі.
На столику – книга «В джунглях Африки. Дневник охотника», автор В.В.Городецький. «Хто ж це може бути»? – зацікавилася і стала уважно з усіх боків вивчати скульптуру. На постаменті вказано прізвища архітекторів, назву банку – організатора та мецената проекту. Викарбували й ім’я міського голови Олександра Омельченка, за підтримки якого з’явилася ця скульптура. Та мене більше цікавило інше, а саме: хто ж той чловік у капелюсі за столиком. Удруге, втретє обійшла скульптуру, але нічого не довідалася. Аж бачу біля дверей сусіднього бутіка охоронця – він повинен знати.
– Ви не перша цікавитеся, – усміхнувся мило. – Це – архітектор Городецький. Донедавна я й сам не знав, а коли дізнався, то з’явилося бажання більше прочитати про нього.
Він підійшов до скульптури і показав мені на сірому граніті факсимільний автограф архітектора. Правда, літери зливаються з кольором каменю і тому так складно віднайти цей напис.
– Я вам ще більше скажу, – увійшов у роль екскурсовода охоронець. – У філіжанці цього поважного чоловіка завжди є кава. Одначе якось тут бував один чоловік, який багато читав про архітектора. Він зауважив, що Городецький не любив пити каву.
Поки ми спілкувалися, до нас підійшла дівчина (Оксана із Сімферополя) з фотоапаратом у руці.
– Ви могли б мене сфотографувати поруч із цим симпатичним дядечком?
– А ви знаєте, хто цей дядечко? – запитала я.
– Ні, ніде ж не написано…
Тепер довелося мені бути екскурсоводом.