Яке свято без вальсу?
Ані бензинові баталії, ані європейські мистецькі герці не в змозі затьмарити травневого випускного балу.
Випускники 1941-го розповідають, що в боях, окопах і шпиталях їм зігрівав душу спомин про вальс-вихор, який підносив до небес красунь-однокласниць, котрі в танці скидалися на фей. Аби здивувати дівчат, а, головне, покружляти з коханими, юнаки заздалегідь брали уроки танців – у мам, старших сестер чи під духовий оркестр у сільських клубах.
Останім часом випускні бали стали нуднішими, піснішими. Якщо директор школи з фантазією, то «Шкількний вальс» випускники могли побачити у виконанні вихованців танцювальних студій. Решта – почути з гучномовців. Дівчата при цьому гордівливо-незалежно задирають носики: мовляв, не дуже й хочеться танцювати. А хлопці сутуляться попід стінами, очікуючи, коли заграють щось повільне, аби обійнявши дівчат, хоч потупцятися на місці – «відірватися» під швидку музику цього дня не вдасться: «прикид» не той.
Уперше за довгі роки виправити ситуацію взялися у Головному управлінні освіти й науки столиці, додавши торік до комплексної програми «Столична освіта» навчальний курс «Київський вальс». За рік одинадцятикласники мали навчитися легко та вільно рухатися, вміти слухати музику, опанувати основи бальної хореографії. Ректор Київського міського педагогічного університету імені Бориса Грінченка Зінаїда Сіверс, котрій доручили розробку методичних рекомендацій курсу, окрім власне вивчення танцю, додала ще й теорію історії танцю – вийшло дуже цікаво й корисно.
Випускні класи, вивчивши вальс, спершу змагалися між собою у школі, відтак – у районі. Найкращі десять класів (по одному від району) показали, на що здатні,
29 травня на Співочому полі Печерського ландшафтного парку. Попри спеку, змагання таланту і краси зібрало сотні глядачів і, поза сумнівами, стало однією з найяскравіших перлин у святкуванні Дня Києва. Це було так гарно! Подумалося, що журі не позаздриш – спробуй, обери найкращих. Родзинкою конкурсу стало те, що змагалися випускники цілими класами. Порадившись, оголосили вердикт: переможених нема, бо всі підготувалися чудово, але найкраще впоралися з нелегким, хоча й романтичним завданням випускники ліцею №38 імені Молчанова. Останні слова голови журі Софії Буряк потонули в радісному вервеску – це означало, що переможці поїдуть відпочивати до моря. Та, як на мене, діти перемогли самих себе – юнаки вже не думатимуть, де подіти задовгі руки, бо ніколи не сутулитимуться, дівчата позбудуться популярної в молодіжному середовищі клишоногої ходи зі старечим шарканням. Хочеться вірити, що вальсувати вчитимуться всі випускники.