Свідок

У квартирі Запорізьких пролунав дзвінок. Микола Кирилович підійшов до телефону.– Слухаю! Так, я. Дякую. Обов’язково буду, якщо зможу, – відповів він.– Хто там? – запитала дружина.– Запросили на мітинг біля пам’ятника Правику. Уявляєш, уже 19 років спливло, – сказав Микола Кирилович і вийшов на балкон.Стояв, замислившись, спостерігаючи за птахами. З його квартири, що на п’ятому поверсі, було чудово видно, як пернаті влаштовують своє житло. Ось, приміром, ворони дуже хитрі. Якщо їм не вистачає...

Бальзам для жінки, або Тролейбусне чоловіцтво

Сіра мряка надворі. Переповнений тролейбус. Роздратований голос біля кабіни водія: «Дивись, куди ставиш – мені на ноги!» – «Ой, пробачте…» – «Що пробачте, тут людям ніде стати!» – «Та потерпіть вже трохи… Я два тролейбуси пропустила…» – «Із такими сумками треба на таксі!» І раптом – несподіване, зовсім не про те, що на таксі – дорого: «Ех ви, чоловіки… Самі ж і винні… Помираєте рано, от і мусимо з цими сумками…  Нема кому піднести…»Ледве протислася до виходу. Наступна зупинка – моя....