Життя тваринам отруюють люди
Яких тільки пікетів на Хрещатику перед будинком КМДА ми останнім часом не бачили! А тепер от і борці за права «братів наших менших» тут з’явилися. Уже другий тиждень містом ширяться чутки про зумисне отруєння бродячих собак і котів. Мовляв, у такий спосіб столична влада бореться з безпритульними тваринами, намагаючись надати Києву цивілізованішого вигляду напередодні Євробачення. Тож захисники (точніше, захисниці, бо чоловіків-пікетувальників не було) прав собак і кішок під мерією вимагали покінчити з шкуродерством.
...Екзальтована молодиця із Печерська з улюбленою собачкою на руках божилася, що навіть на власні очі бачила оголошення-попередження власникам домашніх тварин, аби ті не випускали своїх улюбленців, бо у дворі, мовляв, розкидано отруєне м’ясо. Інші членкині Київського товариства захисту тварин, а це саме вони пікетували мерію, стверджували, що останнім часом зареєстровано чимало випадків отруєнь собак невідомою отрутою, якою начинені м’ясні кульки. Ветеринари не встигають рятувати чотириногих бідолах.
Мушу відзначити, що перехожі на цей пікет здебільшого не звертали уваги. А ті, кого вдалося зупинити й запитати про їхнє ставлення до проблеми, спочатку обурювалися поведінкою господарів породистих собак, згадували про те, що ті мали б платити податки на них та прибирати за своїми улюбленцями, а то, мовляв, загидили все місто. Бездомних тварин людям було шкода, але їх кількість, безумовно, потрібно якось регулювати, але гуманними способами. Якими саме, пропонували різні – від безболісного умертвіння до стерилізації. Останній широко застосовують у європейських країнах. Способом стерилізації проблему бездомних тварин подолали, наприклад, Польща та Чехія. І пікетуючі під столичною мерією теж тримали транспаранти: «Вбивству тварин – ні, стерилізації – так!»
Чесно зізнаюся мені не вірилося все ж таки встановити істину, чи й справді в місті вдалися до отруєння бездомних тварин. Не тому, що вважаю всіх представників влади любителями тварин, а просто такий спосіб узагалі здається неможливим і неймовірним, бо яка ж санепідемстанція може дозволити розкидати отруту по всьому місту? У центральній міській клініці тварин ветеринар, котрий саме вів прийом, на моє запитання, чи багато до них останнім часом принесли або привели отруєних тварин, щиро здивувався. Коли ж пояснила причину запитання, відповів: «Немає чого владі нині робити, як тільки тварин труїти». А потім і взагалі спантеличив мене запитаннями: «Ви бачили почім на базарі м’ясо? Уявляєте, скільки його потрібно на кульки з отрутою?»
І справді абсурдним видається навіть припущення такої загальноміської акції. Ветеринар сказав, що зараз власники тварин в основному звертаються з проблемою кліщів, а не з отруєннями. Про стерилізацію бездомних тварин пан Віктор теж має свою думку і не вважає цей спосіб розв’язанням проблеми. Щоправда, він працює позмінно, тому для отримання повної картини захворювань тварин у місті порадив звернутися до завідувача клініки.
Володимир Суворов теж нічого про масові отруєння тварин не чув і справедливо вважає, якби таке сталося, в клініці стояли б величезні черги. Він також підтвердив, що нині основна проблема для тварин – кліщі. Буває, собаки труяться приготовленою санстанцією отрутою для пацюків, але такі випадки поодинокі. Крім того, навесні і влітку біля сміттєзбірників у дворах тварина може з’їсти щось зіпсоване. Адже теплої пори продукти швидко псуються.
Завідувач центральної міської клініки теж не покладає особливих сподівань на стерилізацію. За словами Володимира Суворова, років п’ять тому в столиці вже проводили масову стерилізацію бездоглядних тварин, але це, як бачимо, нічого не дало. Бо, як справедливо вважають ветеринари, найкардинальніші зміни мають статися в свідомості громадян: адже бездомні тварини насправді домашні, просто їх горе-господарі спочатку приручили, а потім, зрозумівши, що собака чи кіт – не іграшка, а додаткові турботи, а іноді й незручності, безжально вигнали на вулицю. Кількість бездоглядних тварин у місті збільшується восени і не лише природним шляхом, а найчастіше тому, що господарі нерідко не забирають їх із дач.
Стерилізація ж, на думку фахівців, не вирішує повністю проблем, адже тварини продовжуватимуть розносити хвороби ще 10- 15 років свого життя. А тим часом з’явиться нове покоління вигнаних із дому собак і котів, які також розмножуватимуться і хворітимуть. Бо притулків, де стерилізовані тварини могли б доживати свій вік, у нас немає. Їх будівництво – перспектива дуже далека та невизначена. Тому разом зі стерилізацією необхідно провести ще цілий комплекс заходів – таких, як постійне щеплення та контроль, установка чіпів на оброблених тваринах тощо, а на все це потрібні чималі кошти, яких у міста просто немає.
Зважаючи на те, що центральна міська клініка тварин – заклад державний, я вирішила відвідати кілька приватних. У першій же на вулиці Щербакова від ветеринара, а потім і від завідувача клініки почула майже те ж саме. Зараз собакам, зрідка котам, дошкуляють кліщі. Трапляються й отруєння. Але такі, які й бувають о цій порі, – неякісними харчами. По телевізору теж чули маячню про витруювання тварин і щиро дивувалися легковірності громадян і особливо журналістів, які підхопили таку дешеву «качку».
Директор іншої приватної клініки Олена Кутузова, якій, певне, не я перша поставила запитання про отруєних собачок і кішечок, зі справедливим роз-дратуванням зауважила: краще переймалися б вихованням у громадян почуття відповідальності за тих, кого вони приручають, а згодом кидають напризволяще. Щоправда, потім додала, що проблема бездомних тварин існує в українських містах уже багато років. З одного боку, бродячі собаки та кішки є переносниками різних хвороб – від лишаю до сказу, а з іншого – викликають співчуття.
Одне слово, проблема існує і вирішувати її потрібно. Тільки не пікетом під мерією та розповсюдженням побрехеньок, а спільними зусиллями громадськості й влади.