Спускаючись ескалатором у метро, люблю вдивлятися в обличчя пасажирів. Які вони різні: літні й молоді, убогі й багаті, веселі й сумні, високі й низькі… Одного разу мою увагу привернув гурт студентів у яскраво-жовтих куртках (саме такі носять волонтери міської соціальної служби для молоді) – вони жваво спілкувалися з молодим чоловіком, який на зріст нагадував школяра. Та це аніскільки не заважало йому бути в центрі уваги.І ось так трапилося, що недавно особисто з ним познайомилася. Дмитро...