Нарешті дочекалися весни: зранку у вікна зазирає сонечко, ртутний стовпчик на термометрі піднімається до плюсових позначок, вулицями біжать струмки, капає з дахів…
Щодо останньої ознаки весни, то вона не так тішить, як лякає. Бо ж наразі небезпечно ходити тротуаром – доводиться маневрувати між припаркованими авто, та ще й задирати голову догори: чи, бува, не падає крижана бурулька. Особливо страшно йти попри старі будинки, на карнизах яких – величезні брили льоду.
Учора на Пушкінській вулиці мало не потрапила під льодопад – Бог оберіг, бо навіть страшно подумати, що могло б статися. Слідом за мною йшла молода мама з двома дітьми. Попереду нас відламалася і колючими осколками розсипалася крижана брила. Діти з переляку закричали і розплакалися.
Перехожі лають комунальників, перепадає і водіям, що паркують свої автомобілі на тротуарах. Небезпечні місця двірники обгородили червоними стрічками, але це не порятунок. Почуваєшся, наче загнаний звір на полюванні: тут – попереджувальна стрічка, з другого боку – авто і кучугура снігу, яка, либонь, не розтане до Великодня. Де ж торувати шлях пішоходові?
Невже комунальні служби чекають біди? Ось коли загримить… Однак кияни, сподіваючись на ангела-охоронця, будьте пильними самі, виходячи з під’їзду. Береженого й Бог береже.