«Кирпа пожав, що посіяв»

Це нині намагаються довести громадськості представники Української коаліції «За дику природу» та Київського екологічного центру. Відверто кажучи, прес-конференція в Спілці журналістів України нагадувала… танцювання на гробах. «Небезпечний спадок Георгія Кирпи» – її червона стрічка.

Кортіло запитати панів організаторів: де ви були трішки-трішки раніше, коли пан Кирпа ще здоровеньким ходив? Нехай керував своїм відомством міцною рукою, нехай навіть фінансував те, за що зараз порядним українцям соромно, але ж, як казав колись князь київський Святослав Ігоревич – «мертві сорому не знають». Уже надто запізніле полювання на відьом нагадує плюндрування кремованих генсеків колишнього Союзу.

Приміром, твердження про те, буцімто Г.Кирпа «обдурив» і громадськість, і президента Л.Кучму, наполігши на будівництві каналу на Дунаї, чим втягнув Україну в міжнародний скандал, висловлене, м’яко кажучи, запізно. Використання не за призначенням коштів під час будівництва Південного вокзалу в Києві та запланованого мосту через Труханів острів – також серйозні аргументи не на користь небіжчика. Проте не наводити ж нам тут ще й приказку римлян – і князя Святослава досить. Водночас слід визнати, що пам’ятників господарчому хисту колишнього міністра транспорту по всій країні залишилося стільки, що годі й порахувати. Хоча б ряд залізничних вокзалів європейського зразка. Кирпа працював у трьох останніх урядах, а це також свідчить багато про що.

Тепер щодо посіяного і пожатого. Небезпечною рисою «господарювання» Георгія Кирпи вважається його систематичне вдавання до кривавих кримінальних «розборок» з неугодними та тими, хто «на дорозі». Маємо можливість завдяки представнику народного депутата О.Голуба пану В.Сеніну навести хронологію «подвигів» Великого залізничника. Отож, 1997 рік: під час роботи Кирпи на Львівській залізниці вибухає автомобіль з його опонентом на крісло начальника; 1998 рік: у Центральній транспортній лікарні, яку намагався «прихватизувати» Кирпа, вибухає бомба, потерпають люди; 1999-й – убивають Кирпиного начальника, голову «Укрзалізниці» Б.Олійника; 2001-й – після ремонту Київського залізничного вокзалу застрелили керівника львівської фірми «Світанок», яка постачала дорогі матеріали для оформлення будівлі.

Може, все це й так. Однак, як мовиться в нашій народній приказці, до пори до часу глечик воду носить, та непорядно топтатися на уламках цього глечика.