Скільки кроків за сім років зробить горобець?
Від помаранчевої революції, здається, прокинулася не лише Україна. Підстаркувата, але досить заможна матінка Європа, що досі спала, на початку цього місяця зупинила свій погляд і на придніпровській рівнині. Усе частіше з Брюсселя та його численних околиць надходять повідомлення на кшталт: якщо цього разу з виборами буде все «ОК», а може й просто «добже», то Європейський Союз та його країни-члени виступатимуть за зміцнення відносин з Україною.
Так, наприкінці минулого тижня міністр закордонних справ Польщі Владіміж Цімошевич, котрий на власні очі бачив усе те, що нині відбувається в Україні, повідомив, що має надію, що усі євроатлантичні організації, структури та країни-члени будуть послідовними та позитивно відреагують на перевибори 26 грудня.
Що б це означало? Можливо, цього разу вони не обмежаться лише добрими словами, деклараціями, що будуть відкритими для зміцнення співпраці з Україною, чи, може нас нарешті вже запросять туди, де понад сімдесят років ми були чужими?
Однак поляк не був би поляком, якби не відкрив одного секрету зі своєї шухляди. Виявляється, що практично півтора місяця «лежить у шухляді польсько-німецька пропозиція, як ЄС має відреагувати на чесний перебіг виборів» в Україні. Він зазначив, що цей документ містить також пропозицію, щодо надання Україні статусу країни з ринковою економікою. На думку Цімошевича, це дуже важливо. Він підтвердив також готовність надати допомогу Україні при вступі до Світової організації торгівлі. Тобто, це саме ті перші східці, ставши на які, ті ж поляки, чехи та естонці, вступили до європейської сім’ї.
Польща вочевидь прагнула би зміцнити співпрацю між Україною та ЄС, але мусить рахуватися зі станом політичної готовності країн-членів. Нагадаймо, що Європейська комісія 9 грудня схвалила план співпраці ЄС у рамках нової політики сусідства з сімома державами, більшість з яких мають таке ж відношення до Європи, як Україна до Південної Америки. Але про якісь реальні перспективи там не йшлося. Невже усе можуть змінити наступні президентські вибори?
До речі, якщо вибори будуть демократичними і Україна погодиться з «Планом дій», то, як і інші країни-партнери, зможе розраховувати на отримання додаткових коштів в межах програм ЄС TACIS і MEDA – 8,5 млрд. євро протягом 2000-2006 років і 15 млрд. євро упродовж 2007-2013 років. А це, погодьтеся, добра основа майбутньої інтеграції.
У своїх коментарях українські політологи, зокрема Олександр Дергачов, зазначають, що запропонований Євросоюзом «План дій» не новий, оскільки його розробляли і узгоджували спільно Україна та ЄС протягом останніх 18 місяців. Однак його затвердження переносили, то через зміну складу Єврокомісії і необхідність Брюсселя узгодити свою позицію з приводу документа, то через суперечливі заяви Леоніда Кучми та Віктора Януковича щодо намірів інтеґруватися до ЄС.
Утім, відзначив він, план дій укладається з кожною країною-сусідом індивідуально і відображає зацікавленість ЄС у країні й навпаки, а також спроможність країни відповідати євростандартам. А тому цей план не заперечує можливості, висловленої колишнім президентом Єврокомісії Романо Проді, що Україна в межах сусідства може розділити із ЄС все, окрім членства в структурах, – наголосив пан Дергачов. І додав, що згідно з положеннями ЄС, не відображеними у планах, Алжир за жодних обставин не може претендувати на членство в ЄС, у той час як Україна може, оскільки це європейська держава. Тому, єдине спільне в нашого документа з планами дій для інших країн – це окреслення стратегії нового сусідства.
Крім того, політолог вважає, що в разі вчасного виконання чи перевиконання плану з’являться можливості для створення нових стратегічних документів, у яких Україна зможе порушувати питання про саму інтеґрацію. Та й сам ЄС повинен змінювати стратегію щодо України, адже нові умови дають змогу нам досить швидко наблизитися до Копенгагенських критеріїв і стати більш прозорим партнером, аніж Туреччина, з якою вже ведуть переговори про членство.
Лідер української опозиції Віктор Ющенко зазначив, що Європейський Союз має змінити ставлення до України у світлі нещодавніх політичних подій. Він також виклав свій довготерміновий план вступу України до Європейського Союзу, який відмовив Україні визначити членство навіть як далеку мету. «Звичайно, Україна чекає на конкретні кроки у відповідь на демократичні та політичні процеси, що відбуваються в країні. За ці 17 днів ми показали, що тепер – ми інша країна, інші люди».
Ющенко, пише часопис, запропонував план вступу України до ЄС із чотирьох пунктів, що передбачає визнання України як країни з ринковою економікою, вступ до Світової організації торгівлі, асоційоване членство в ЄС і на кінцевому етапі – повне членство в Європейському Союзі.
До речі, минулими вихідними, прозвучала мало не сенсаційна заява президента Росії Володимира Путіна, який несподівано підтримав надії України на членство в ЄС. Такої ж думки був і впливовий депутат британського парламенту від правлячої лейбористської партії Джон Ґроґан, котрий вважає, що в разі перемоги на президентських виборах в Україні демократичних сил, їй слід відкрити шлях для вступу до Європейського Союзу. Волю українців, які продемонстрували, що вміють захистити свій вибір, не можна ігнорувати.