Якщо ти дивишся в життя...
«Школа здоров’я» Благодійного фонду «Здоров’я жінки та планування сім’ї» існує п’ять років. Її започаткували жінки, які хворіли на рак молочної залози, і небайдужі до чужої біди, готові прийти на допомогу таким, якими були колись самі. Щомісяця в затишному приміщенні на вулиці Мельникова, 20, відбуваються зустрічі жінок, де можна отримати відповіді на запитання, що турбують після операції, поділитися власним досвідом, почути слова підтримки. Жінки-волонтери проводять заняття та бесіди з хворими і в палатах онкологічної лікарні.
Одна з них Олена Юрченко. Коли ця тендітна, симпатична жінка з іскорками в очах заходить до лікарняної палати, то хворим здається, що вона принесла промінчик віри й надії. Олена буквально заряджає всіх життєстверджуючою енергією. І хто б міг подумати, що вона теж колись була приреченою. Але не скорилася страшній недузі, вистояла і тепер допомагає іншим.
У їдальні онкологічної лікарні зібралися жінки, які нещодавно перенесли операцію на молочній залозі. Олена знає, що для цих змучених горем жінок вона ніби з іншого світу. І вона розповідає їм, як треба масажувати руку після операції, які процедури корисні. Бліді обличчя, сумні очі, жодної косметики, лікарняні халати, в декого хустинка на голові… А за вікном світить осіннє сонце, тихо падає листя, вирує життя. Олена намагається переконати кожну, що незабаром лікувальні процедури залишаться позаду, а попереду життя, кожною миттю якого треба насолоджуватись. Головне, не падати духом і вміти сказати страшній недузі – «Ні!» Олена добре відчуває, що коїться в кожної на душі, як ніхто інший.
Доля Олени Юрченко – взірець мужності та стійкості. П’ятнадцять років тому їй поставили діагноз – рак молочної залози. Здавалося, що земля вислизає з-під ніг. А їй було всього тридцять років, на руках трирічна донечка, коханий чоловік, улюблена, цікава професія – театрознавець, хороші друзі. «Чому саме я?» – не давала спокою думка.
– Найбільше, що мене непокоїло, щоб дитина не залишилася без матері, – згадує Олена. – Моя мама померла від такої ж самої хвороби, коли я була зовсім маленькою. Мене виховали родичі, які були для мене, як рідні, за що я їм вдячна. Але рідної мами ніхто не може замінити. Тоді я сказала собі: «Видужаю наперекір усьому!»
Якось на відпочинку в Карпатах до Олени підійшла стара-престара гуцулка і спитала, чому вона така сумна. Вислухала її історію і мовила: «У тебе все буде гаразд, бо ти дивишся в життя...»
Але, головне, не залишитися наодинці з бідою. Доброю підтримкою був для неї чоловік Володимир. Він щомиті намагався переконати хвору дружину, що вона дорога та потрібна йому, маленькій донечці. І, незважаючи на операцію, залишається такою ж привабливою і жаданою. Минуло кілька років, хвороба відступила. Коли Олені виповнилось 38, вона зважилася народити вдруге. Тоді шок стався у лікарів.
– У жіночій консультації відмовлялися ставити на облік, попросили принести довідку від мамолога про дозвіл на пологи, – згадує Олена Юрченко. – В онкоцентрі теж схопились за голову, але мені так хотілося знову відчути радість материнства...
Незважаючи на всі перестороги медиків, на світ з’явився здоровий малюк. Кілька років тому телеведуча запросила Олену Юрченко бути героїнею своєї програми. Можливо, її історія, що прозвучала на всю Україну, допомогла не одній жінці повірити в себе.
Життя Олени минає у звичному ритмі – робота в театрі, сімейні клопоти, тішать успіхи талановитої 18-літньої доньки Олександри, майбутнього математика, студентки університету, восьмилітнього сина Володі, що навчається в гімназії східних мов. Завжди відчуває надійне плече чоловіка Володимира, її оберігає сам Бог. Але Олена не забуває, що є на світі жінки, до яких прийшла така ж біда і відчай, і їм дуже потрібна допомога. Уже чотири роки вона з власної ініціативи працює в «Школі здоров’я». Каже, що серцем відчуває в тому потребу...